У єдності з природою (Арфами, арфами…) – Павло ТИЧИНА (1891-1967) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст

У “Сонячних кларнетах” мотив єдності з природою чи не основний. І природа тут не декоративний малюнок довкілля, а могутня жива стихія, до якої належить і сама людина.

Відповідно весняне оновлення в поезії “Арфами, арфами…” поширюється й на людину, бо людське “я” ліричного героя цілком занурюється в загальний плин природних процесів.

Не лише тематично, а й за способом відтворення дійсності та емоційним наповненням вірш П. Тичини перегукується з поезією М. Вороного “Блакитна Панна”. Усього лише перегукується, а не є наслідуванням. Обидва автори – символісти, обидва експериментують зі словом, однак при цьому кожен зберігає свій оригінальний погляд на світ.

У спогляданні природи ліричний герой покладається на інтуїцію. Наперед висуваються слухові та зорові враження. Переважають образи символічні – вони не вказують, а натякають, їхня смислова багатозначність просто унеможливлює буквалістське сприйняття.

Образи частіше незвичні, яскраві й навіть подекуди екзотичні. А поєднання цих образів навіть парадоксальне. Гаї – ці природні арфи – своїм гомоном “обзиваються”, повідомляючи про урочисту ходу весни, що, немов дівчина у святковому вбранні – “квітами-перлами закосичена”.

Молодість і краса, буяння весняної енергії та радісне передчуття змін: не лише “бій вогневий”, а й сміх та плач “перламутровий”. Буде життя, нова й світла його сторінка, і вже панує це відчуття в душі ліричного героя, залученого до виру весняних змін. І як же тут без “любої-милої”, котрій усього лише варто відкрити “колосвій”, щоб так само доєднатися до цього чудесного світу оновлення і ясної небесної блакиті?

■ Дух весни (Альфонс Муха, 1894)

■ Весна (Альфонс Муха, 1896)

Завдяки численним алітераціям та асонансам весняна мелодія природи “звучить” в унісон із піднесеною мелодією душі ліричного героя. А погодження властивих народній ліриці пестливих слів (поточки, дзвіночки) з авторськими неологізмами (самодзвонними, ніжнотонними) додає всій поезії вишуканої простоти і свіжості.

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Арфами, арфами…

Арфами, арфами –

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Думами, думами –

Наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:

Буде бій Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий…

Стану я, гляну я –

Скрізь поточки як дзвіночки, жайворон

Як золотий

З переливами:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Любая, милая,-

Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям

Вкрай.

Там за нивами:

Ой одкрий Колос вій!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий…

1914

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Яке враження справив на вас твір “Арфами, арфами…”? Які емоції, настрій він викликав?

2. Визначте провідний мотив твору “Арфами, арфами…”.

3. Які емоції переживає ліричний герой?

4. Визначте зорові, слухові образи, створені поетом у вірші “Арфами, арфами…”.

5. Які образи, на вашу думку, можна вважати символічними? Аргументуйте свою відповідь.

Досліджуємо самостійно

6. Порівняйте поезію П. Тичини “Арфами, арфами…” і твір М. Вороного “Блакитна Панна”. У чому виявилася самобутність поетичного обдарування цих поетів?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У єдності з природою (Арфами, арфами…) – Павло ТИЧИНА (1891-1967) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст