У СВОЇЙ ХАТІ Й ВУГЛИ ПОМАГАЮТЬ (червоний кут) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ
По діагоналі від печі має бути влаштоване покуття (святий вугол, червоний кут). Про нього хочеться сказати окремо.
Це найважливіша частина житла. Орієнтований кут завжди на схід або південь, тому освітлювався краще за інші.
Тут знаходились речі, що несуть у собі вищу культурну цінність: стіл, Біблія, молитовні книги, хрест, свічі, фото померлих членів родини, образи, прикрашені тканними або вишиваними рушниками (божниками), цілющим зіллям і різними квітами.
На найпочеснішому місці в цьому куті має сидіти господар будинку, голова родини. Мабуть, звідси народна прикмета: якщо тріщить святий кут, то це віщує смерть господаря. Колись під час весільного обряду наречений мусив викупати місце для себе в червоному куті.
Важливу роль відіграє цей кут під час пологів. Якщо вони важкі, з ускладненнями, жінку слід періодично водити навкруги стола, що стоїть у святому куті – це неодмінно допоможе. Під образи саджають почесних гостей і сватів. Тут же на сороковой день після смерті когось із родини слід стелити чисту постіль: покійника чекають додому, на стіл ставлять зайвий прибор.
До речі, щодо образів. Ікони не можна продавати, але їх можна обмінювати. їх не можна спалювати чи знищувати якимось іншим чином, можна лише закопати чи пустити по воді. Чистити їх слід два рази на рік: перед Різдвом і Пасхою. Повернути ікону до стіни вважається блюзнірством.
Як зло у двері, то ти його – у вікно (функції дверей та вікон)
Часто, розглядаючи хату, можна побачити віконні та дверні пройоми, пофарбовані в інтенсивно червоний колір, що символізує очищення вогнем “усього входящого”, адже мешканці оселі мусять бути захищені від негативного впливу зовнішніх сил. Функцію оберегу виконує не лише червоний колір, але й наведені крейдою хрестики навколо вікон та дверей; рушники, якими оздоблюють вікна та двері; часник і підкова: останню прибивають до порога чи біля нього, часто над дверима, часник та різні трави розвішують навколо дверей і вікон.
Дверям і вікнам узагалі народ надає особливого значення, розглядаючи їх як межові об’єкти між світом внутрішнім і зовнішнім. Тому на ніч вікна та двері прийнято хрестити, аби не могла ввійти нечиста сила. Для захисту від відьом на вікнах і дверях вішають кропиву.
Коли хворому дають випити заговорену воду, то нею, змішаною із золою з печі, обмивають одвірки, щоб був закритий до оселі шлях хворобам.
Усім діям, що здійснюються біля входу-виходу, надається особливе значення. Біля порога дому прийнято промовляти молитву (особливо перед чужою хатою). Звідси й звичай ” присідати на доріжку”.
Під час важких пологів (якщо, звичайно вам закортить народжувати в рідній оселі й відбудеться це не зимової днини) слід відчинити всі двері та вікна, аби усунути будь-які перепони на шляху входження дитини до цього світу.
Є й ціла система заборон. У вікно, наприклад, забороняється виливати воду, помиї, плювати, викидати кішку чи сміття, бо під вікнами завжди стоїть ангел, який, зрозуміла річ, після такої поведінки господарів піде геть і не оберігатиме оселю. Не місце йому й якщо в хаті лаються: отже, там оселився біс.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)