У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН – ВАСИЛЬ СТУС

У цьому полі, синьому, як льон,

Де тільки ти і ні душі навколо,

Уздрів і скляк: блукало в тому полі

Сто тіней, В полі синьому, як льон.

А в цілому полі синьому, як льон,

Судилося тобі самому бути,

Аби спізнати долі, як покути,

У цьому полі синьому, як льон.

Сто чорних тіней довжаться, ростуть

І вже, як ліс соснової малечі,

Устріч рушають. Вдатися до втечі?

Стежину власну, наче дріт, згорнуть?

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні –

Стояти. Тільки тут. У цьому полі,

Що наче льон. І власної неволі

Спізнати тут, на рідній чужині.

У цьому полі, синьому, як льон,

Супроти тебе – сто тебе супроти.

І кожен супротивник – у скорботі,

І кожен супротивник, заборон

Не знаючи, вергатиме прокльон,

Твоєю самотою обгорілий.

Здичавів дух і не впізнає тіла

У цьому полі синьому, як льон.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН – ВАСИЛЬ СТУС