У чому сенс п’єси Максима Горького “На дні”?
П’єсу Максима Горького “На дні” можна зі сміливістю віднести до творів філософської спрямованості, адже в ній піднімаються проблеми, які притаманні, як всьому суспільству в цілому, так і окремо взятої людини. Цим твором Горький спробував донести до нас свою життєву позицію, яка знайшла відображення в головних героях п’єси.
Одним з головних, системоутворюючих образів п’єси був старий Лука. З його приходом все “закрутилося” по-новому. Жителі нічліжки отримали примарну надію піднятися з дна. Лука подарував їм співчуття, жалість, слова, які так все хотіли почути. Але як показали подальші події, ця “солодка брехня” стала фатальною для багатьох.
Я вважаю, що у всій цій неправді потребувала лише вмираюча Ганна. За все своє недовге життя вона не знала ні радості, ні спокою. Дівчина помирає у віці тридцяти років розчавлена своєю важкою долею. Жителі нічліжки відвернулися від неї і не хочуть втручатися в справи смерті. Тільки Анна єдина вимагала якоїсь підтримки і жалості, яку вона знайшла в образі Луки.
Ще про більш трагічною історії життя ми дізнаємося, знайомлячись з образом Актора. Він був колишнім служителем театру, але кинувши свою роботу, скотився на саме дно життя. Актор перетворився в непробудного п’яницю. В алкоголі він знайшов розраду і пояснення всіх своїх невдач. Актор був настільки слабкий морально, що йому легше було продовжувати пити, ніж спробувати піднятися з дна життя. З поява Луки, він дізнається про лікарні для людей, які страждають на алкоголізм, про те, що лікування там проводять безкоштовно. Окриленої цією новиною, Актор не вживає алкоголь цілий день, за який встигає заробити кілька монет, чим дуже пишається. Його надії впадуть в той момент, коли він дізнається, що немає жодної лікарні. Актор закінчує своє життя самогубством. Звівши рахунки з життям, він так і не зрозумів, що справа не в лікарні, потрібно просто вірити в себе і свої сили.
Для попелу Лука “намалював” новий світ і нове життя в Сибіру. Він радить поїхати туди з Наташею. Звичайно, ці слова окриляють попелу. В кінці твору Попіл виявляється в Сибіру, але тільки в статусі каторжника. Думаю, що після повернення з каторги, він навряд чи зможе зажити новим життям.
Єдиним, хто вийшов переможцем у цьому хитросплетінні людських доль, була дружина господаря нічліжки Василиса. За допомогою попелу, вона вирішила масу своїх проблем за один раз. Підмовивши останнього вбити її чоловіка, саме за це злочини попелу і заслали на каторгу, Василиса позбулася ненависного чоловіка, помстилася своєму коханцеві попелу і суперниці Наталі. Після цього вона стає єдиним власником нічліжки.
Не менш захоплюючою була доля Сатіна. Дивно те, що ця людина опустився на дно життя з власної ініціативи. Його життєва позиція полягала в тому, щоб нічого не робити. Пасивність і апатія до всього стали дуже зручні для Сатіна, і він не хоче йти від цього. Лука спробував показати йому іншу, активну сторону життя. Сатин погоджується з цим. Але всі зміни відбуваються лише на словах, насправді мріям протистоїть характер героя, з яким, на жаль, він боротися не хоче.
Підводячи підсумок своїй п’єсі, Максим Горький показує нам пасивність і апатію, які в житті викликають у нього огиду. Він не радить шукати вирішення своїх проблем в пляшці. Тільки реальними діями можна побороти навіть найскладніші життєві ситуації, знайти вихід із безвихідного становища. Крім того, “солодка брехня” може дати хибне уявлення про те, що відбувається, що, як правило, призводить до тяжких наслідків. На мою думку, кожен з нас повинен прислухатися до цих порад великого письменника і дотримуватися їх у своєму житті.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)