ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ КОСТЮКА
Григорій Костюк відомий не лише як визначний діяч освіти, науки, але й як літературознавець, літературний критик.
Григорій Костюк народився 25 жовтня 1902 року в селі Боришківці біля Кам’янця-Подільського. Ще в роки навчання у гімназії Григорій Костюк почав писати вірші, а пізніше зацікавився літературознавством. Наслідки роботи університетських студій виявилися у виданні у 1931 році першої наукової праці про життя і творчість Панаса Мирного.
Вагомим у творчому доробку Григорія Костюка є теоретична праця “У світі ідей і образів”, грунтовний огляд діяльності об’єднання українських письменників у діаспорі, книжка про В. Винниченка та його епоху [2, c. 17]. За його редакцією і з його коментарями дійшли до читачів твори і щоденники В. Винниченка, п’ятитомник М. Хвильового, твори М. Куліша, В. Підмогильного, В. Плевака, П. Филиповича, М. Драй-Хмари.
На Луганщині Григорій Костюк відомий здебільшого як автор спогадів про тюремні роки і роки заслання “Окаянні роки” (1978 р.) та першої книги спогадів “Зустрічі і прощання” (1987 р.), у якій він розповідав про найвизначніші події літературного процесу на Україні 20-30-х рр., про своїх сучасників – видатних діячів української науки, літератури й суспільно-політичного життя даного часу. Відомий він і як автор книги “Сталінізм в Україні” (Генеза і наслідки), вперше виданої українською мовою тільки в 1995 році у видавництві “Смолоскип”.
Як дослідник життєвого й творчого шляху В. Винниченка, Григорій Костюк у книзі “Володимир Винниченко та його доба” розкриває творчість талановитого письменника. Предметом його дослідження стали життєвий шлях, проблематика, головні герої, хронотип та поетика творчості В. Винниченка.
Живучи за кордоном, письменник видав у 1971 р. в Мюнхені книгу “З літопису літературного життя в діаспорі”, в якій аналізує розвиток літератури в середовищі українських письменників, які емігрували за кордон і творчо працювали за межами батьківщини. Також у 1987 році в Едмонтоні вийшла книга спогадів Григорія Костюка “Зустрічі і прощання” (Книга перша), в якій згадується літературний процес на Україні 20-30-х рр. та сумна доля політв’язня в сталінських сибірських концтаборах. Автор подає цікаві нариси про Воркуту, з деякими спогадами про голодомор 1933 р. та терор 1938 року, розповідає про своїх товаришів та про нові знайомства. У створенні цих спогадів постійним і беззмінним помічником була дружина Григорія Костюка Раїса Олександрівна. А у 1989 році ця книга відзначена премією фундації Т. О. Антоничів (США) [2, c. 689-692].
Отже, бачимо, що письменника все життя хвилювала Україна, її доля, рідна мова. Його творчість заслуговує на увагу сучасних науковців, дослідників Луганщини, адже деякий час вчений плідно працював у Луганському педінституті й листувався з літературознавцями нашого вузу. На жаль, поки що широкому колу українців Григорій Костюк мало відомий або ще й зовсім не відомий. Але будемо сподіватися, що його постать літературознавця неодмінно розквітне на українській землі і ми ще немало зможемо почути про Григорія Костюка як невтомного популяризатора української літератури за рубежем.
Костюк Г. О. Зустрічі і прощання. Спогади.- Кн. 1.- Едмонтон, 1987.
Міхно О. А. Пам’ятний для мене Луганський педінститут // Бахмутський шлях.- 1998.- № 5.- С. 15-18.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)