Твір “Зізнання Раскольникова у злочині”

Роман Достоєвського “Злочин і покарання” ще раз показує, наскільки людина може перенести всю тяжкість моральних потрясінь, скільки було метань в думках у Раскольникова.

Фінальна глава одна з важливих подій цього роману, саме тут розкольників все-таки зізнається у скоєному злочині. Ця глава каяття. Раскольников твердо стояв на своїх думках про те, що є тільки два суспільства, одні які можуть переступити через себе, йдуть на бунт і люди які нікчемні й ніколи не зможуть бунтувати. Саме це і хотів довести собі, тварь я тремтяча або людина, яка переступить через себе. Зважився на такий жорстокий злочин, убивши стареньку. Він думав, що зможе також жити безтурботно і спокійно, незважаючи на те що він накоїв, як і Свидригайлов. Але в підсумку звели свою долю, вічне почуття провини вбивало. У його житті велику роль грає Соня Мармеладова. Саме вона стала для нього його порятунком і “ангелом-охоронцем”.

У такої людини як Раскольников з’явилися теплі почуття до Соні. Але понівечений своїм вчинком все-таки наважується розповісти, що він убивця. Прийшовши до Соні, він розповідає про те, що він злочинець, по її обличчю було зрозуміло, що потрібно понести покарання за скоєне. Це додало впевненості і сили Раскольникову. Соня говорила про те, що він повинен піти на Сінну поцілувати землю, адже перед нею згрішив, а не тільки перед народом, і заявити в голос що вбивця. Дійшовши до середини площі, відчув нове незвідане почуття, тоді він був упевнений, що покарання має понести. Але через відгуків людей так і не зміг в голос вимовити, що він і є вбивця. Що все думки, в які від марно вірив, нікчемні і не несуть жодного сенсу, що знищив він таким дією.

Біля контори ноги оніміли, але він продовжував йти, знаючи, що це правильна дія. На шляху в контору зустрів Прохора, який вів цю справу, затремтів і думав що аби не до нього. Але увійшовши в контору не зміг вимовити слова про своє визнання. Тоді Раскольников вийшов і вже на вулиці побачив Соню, що ховалася у дворі. Тоді він і подумав, що вона з ним буде в будь-якій ситуації до кінця, куди б не завела доля. І без коливань зайшов і розповів що він злочинець. Це визнання розглядав як визнання своєї нікчемності і убогості. У його покарання і є порятунок. По-справжньому розкаявся він тільки на каторзі, після спілкування з Сонею і прочитання Євангелія. Його врятувало кохання і не до кінця втрачена людяність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Зізнання Раскольникова у злочині”