Твір “Зимова казка”

Ось і прийшла красуня-зима. Вона переступила поріг і принесла з собою снігові заметілі, холоднечу, морозні візерунки на вікнах, крижаний покрив на річках та озерах. Хіба можна порівняти сірий сумний листопад з красою білосніжного грудня? Зима вкрила осінню бруд і сльота своїм чистим мерехтливим покривалом, надала пейзажу урочистості та ошатності. Як ніби готує його до зустрічі головного свята – Нового року.

Взимку все красиво: і прикрашені мереживом дерева, і прозорі бурульки, і літаючі в повітрі блискітки, і великі білі пластівці. Все це хочеться чіпати і пробувати, але головне – не перестаратися, інакше можна застудитися. А якщо придивитися до сніжинкам, стане видно, що всі вони різні, і кожна по-своєму красива.

В лісі особливо помітна казковість пейзажу. Зима надає деревах певну велич, одягаючи їх у свої дорогі наряди. В цей час тут настає тиша, лише зрідка чутно стукіт дятла чи скрекіт сорок.

Багато поети черпали натхнення в образах російської зими. Пушкін, Пастернак, Єсенін…цей список можна продовжувати довго. Вони одушевляли зиму, надаючи їй жіночий характер. І дійсно, це поетична, романтична пора, вона здатна взяти за душу, наповнити її захопленням.

Але не тільки поети любили зиму. Художники теж часто присвячували їй свої полотна. Зазвичай, вони зображують її спокійною і тихою, наче сонної. В таких картинах використовується безліч відтінків і кольорів, що не тільки білий.

Зима звільняє свої вітри й морози, але перш вкриває природу теплим сніговим покривалом і дбайливо зберігає її сон до весни. Сонце в цей час не часто з’являється на небосхилі, але коли це відбувається, все навколо починає сяяти так, що сліпить очі. В такі моменти хочеться милуватися і милуватися спокусницею-взимку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Зимова казка”