Твір за прислів’ям “Гнів твій ворог твій”
Варіант 1
З самого дитинства батьки вчать і виховують своїх дітей, щоб ті виросли ввічливими, акуратними, обережними, неквапливими, слухняними. “Ставитися до інших варто так само, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе”, – часто повторять мами і тата. Але від деяких рис батьки вчать нас позбавлятися: жадібність, грубість, гнів. Всі ці риси заважають нам нормально спілкуватися.
Гнів небезпечний в першу чергу для самої людини. У гніві людина не може обмірковує свої вчинки, оцінювати наслідки своїх дій, тому в гніві не варто приймати рішення. В такому стані їм в першу чергу керує образа, злість. У гніві можна щось сказати або зробити погане, про що потім ти будеш шкодувати.
З моєю подругою Олею ми багато часу проводили разом, гуляли, сиділи разом за партою. Ми багато один одному розповідали, часом щось дуже сокровенне, адже ми були кращими подругами. Одного разу, в класі однокласниця запитала у мене про моїх батьків і їх роботи. Вони жили не зі мною і бабусею з дідусем, а окремо в іншому місті. Питання торкнувся теми, про яку могла знати тільки моя найкраща подруга. Коли я зрозуміла це, я страшенно розлютилася, накричала на однокласницю, а в рюкзак кращої подруги вилила воду.
Я розцінила це як зраду. Я була впевнена, що вона могла ще щось розповісти. Я не спілкувалася з нею кілька місяців. В один з вихідних приїхали батьки мене провідати і розповіли, що бачили батьків дівчинки з мого класу і розговорилися з ними. Я зрозуміла, що це були батьки саме тієї однокласниці, яка запитувала у мене про їх роботу. Тільки тоді я зрозуміла, що моя подруга нікому нічого не говорила, а однокласниця просто поцікавилася, правда це чи ні.
Мені було страшенно соромно за свою поведінку, що я звинуватила кращу подругу в тому, що вона не робила, зіпсувала їй підручники і зошити. В той же день я попросила у неї вибачення. Ми знову почали спілкуватися, але колишньої близькості ми не змогли повернути, тому що я відчувала себе винуватою, а вона не змогла мене до кінця пробачити за моє недовіру. Так мій гнів і брутальність обернулися проти мене. Не дарма кажуть, що гнів – поганий порадник, але хороший учитель. На цьому прикладі я багато чому навчилася.
Варіант 2
Згоден з цією фразою, так як гнів змушує нас робити те, про що часто доводиться після жаліти.
Я чув, що багато злочинів скоюються в гніві. Тобто людина щось побачив чи почув, у нього кров кинулася до голови, серце закалатало. Мабуть, теж викид адреналіну. Нічого не бачить ця людина, нічого не чує. Кулаки стиснулися! І ось він уже щось зробив погане, а після думає, навіщо. І шкодує, і кається, а вже пізно. Страшно, що нічого не можна змінити…
Звичайно, потрібно володіти своїми емоціями. Ну, позитивні – це ще добре, а ось негативними – обов’язково. Чи не про злочин зараз, але в гніві легко сказати образливе слово, образити когось, штовхнути, розбити щось. Це реакція, дійсно, організму. Не можна її і душити теж, адже вона може зруйнувати зсередини. Кажуть, що потрібно просто взяти себе в руки, порахувати до десяти або навіть оббігти навколо будинку. Або видихнути, а після зігнати гнів на подушці або ще краще – на боксерській груші. Головне – не на слабких, які підвернулися під руку. Ще можна гидоти на листочку написати і порвати його.
Гнів, виходить, ворог для тебе, так як ти можеш після мучитися докорами сумління за вчинки або слова, але якщо перетерпиш, то він теж ворог, якщо він звертається проти тебе самого. Дуже сильна емоція, небезпечна. Потрібен такий контроль!
Гнів можна направляти на якісь корисні справи. Наприклад, на руйнування при ремонті. Потрібно, наприклад, в квартирі стінку розламати! Напевно, можна влаштувати дикі танці ще… Гнів нам для чогось дан, не можна зовсім вже від нього позбутися. Але на те ми і розумні люди, щоб його контролювати.
Так, ще – не можна гнів збирати, так як тоді від будь-якої дрібниці можна “вибухнути” – без приводу! Потрібно вчасно гнів безпечно відпускати! А так, звичайно, він ворог, але і від ворога може бути толк.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)