Твір за оповіданням Шолохова “Доля людини”
Оповідання “Доля Людини” Шолохова наповнений трагічними подіями, властивими часу Другої Світової Війни, які показують всі жахи і несправедливість війни. Разом з головним героєм, солдатом на поле брані, ми проходимо через усі випробування надані долею, але за підсумком залишаємося практично ні з чим. Цей твір почасти про непохитну волю російського людини, про його стресостійкості і хоробрості.
У творі розповідається про часи Великої Вітчизняної Війни. Нас знайомлять з Андрієм Соколовим, мобілізованим до лав армії. У рідному місті у нього залишаються дружина і дві дочки, що надає йому ще більшої мотивації для перемоги. Але вперше ж місяці війни його важко ранять і забирають в полон фашистські загарбники. У полоні він знайомиться з німецьким концтабором, з усіма його жахами, і огидно речами. Однак завдяки своїй волі і хоробрості йому вдається уникнути розстрілу і повернутися до своїх на фронт. Незабаром його чекає ще одне випробування.
В недовгому фронтовому відпустці повернувшись у своє рідне місто, він дізнається про смерть своєї родини під німецькими бомбами. Єдиною близькою людиною йому доводиться його син офіцер, теж бореться за честь країни на передовій. Але як ми знаємо, реальний світ буває дуже жорстокий, і практично завжди можна пробачити несправедливий. Після перемоги у війні Андрій дізнається про загибель сина в останній день війни. Розбитий і пригнічений він відправляється жити далеко від свого рідного міста, проте, це ще не всі випробування, приготовлені на його частку долею. Працюючи в чужих місцях. Зустрічаючи там хлопчика сироту, він бере його під свою опіку. Так і закінчується історія Андрія Соколова.
Твір дає нам зрозуміти, наскільки жахлива була війна, і що вона принесла людям, які жили в ту епоху. Щосили намагаючись вижити і повернутися до своєї сім’ї, Андрій отримує лише розчарування і нестерпний душевний біль від втрати коханих. Це показує всю несправедливість і жах ВВВ. Але завдяки таким творам, ми вчимося на минулих помилках, намагаючись не робити їх в майбутньому. Саме це намагається донести Шолохов. Намагайтеся не наступати на одні й ті ж граблі двічі.
Варіант 2
Після прочитання розповіді Михайла Олександровича Шолохова “Доля Людини” відчуваються непередавані враження. Взагалі, ця розповідь заснований на реальних подіях. Одного разу, А. М. Шолохов зустрів Андрія Соколова з маленьким хлопчиком і той розповів письменнику свою історію. З неї виходить, що Соколов людина з сильним характером і просто сталевий силою волі.
Андрій дуже любив свою сім’ю і був радий своєму житті, але коли настала війна чоловік пішов на війну. Він жив думками про рідну домівку, про сім’ю. Це помонало йому не зламатися і зберігати силу волі, щоб не здатися, не відступитися від колишніх переконань.
Соколов був дуже патріотичною людиною. Коли він вперше опинився в тилу ворога, то ненавмисно почув розмову двох своїх товаришів по нещастю. Один з них хотів здати іншого. Андрій не витримав цього і вбив його. Перший раз в житті, вбивши людину. Тому що він не міг відступитися від своїх моральних цінностей.
У Андрія Соколова була дуже складна доля. Спочатку загинула кохана дружина з дочками, потім і син, з яким Андрій так хотів зустрітися. У день перемоги над фашизмом чоловік залишився один. Більше у нього не було нікого. Тоді Соколов зважився на головний вчинок у його житті. Він прихистив хлопчика, такого ж пошарпаного війною, як і сам Андрій.
Також Андрій дуже добра людина, навіть тоді коли він був голодний і його мало не вбили, але за хоробрість дали хліб з салом, Соколов, після того, як виспався, поділив сало і хліб з усіма товаришами по нещастю. Тобто він думав не тільки про свої потреби. Ні, він знав, що все точно так же хочуть їсти і у всіх є свій вантаж на душі, який вони несуть на собі.
Все це говорить про складну долю звичайної людини, яка змогла подолати всі труднощі і в кінці все ж отримати “винагороду” від долі – Ваню, “нового” сина, нове життя і нові можливості. Ця розповідь про хоробрість, про силу волі, про милосердя, про справжнє кохання і щирої відданості спільній справі.
Варіант 3
У цьому світі є люди, які схильні до фаталізму. Вони вважають весь світ повністю визначеним, зокрема, власну долю. Таку думку також є у деяких релігійних людей, які вважають будь-яку подію даними, так би мовити, згори.
Якщо дотримуватися таких поглядів, то здається і робити нічого не потрібно, адже будь-які події відбуваються самі собою. Чому бути – того не минути – так кажуть фаталісти і для цих людей доля людини представляється просто написаної книгою, яку сама людина просто, так би мовити, читає і в цьому і полягає досвід проживання.
Є й інші люди, які, якщо слідувати наведеним порівнянні, вважають кожної людини автором своєї власної книги. Ті, хто не дотримується фаталізму, покладаються тільки на власні зусилля і вважають себе власниками долі. Цей погляд в якійсь мірі може вважатися більш творчим і активним.
Однак, якщо подивитися детально, то погляди фаталістів і не фаталістів особливо не розрізняються в практичному рівні. Кому-то фаталісти можуть здаватися такими приреченими людьми, які нічого не хочуть робити, адже кожна подія визначено. При цьому ситуація виглядає зовсім не таким чином, так як комусь судилося стати простою людиною і нічого особливого не робити, а кому-то – бути героєм і робити великі подвиги.
Подібним чином і люди, які не вважають долю визначеної, можуть проявляти особисту ініціативу і зусилля або не проявляти. Відповідно, від цього буде залежати, скажімо так, насиченість долі.
Тому, на мій погляд, не існує істотну різницю який саме концепції дотримуватися. У будь-якому варіанті є щось цінне, а доля завжди наповнене різними подіями і внутрішнім змістом. Цей особистий досвід, доріжка долі є дійсно чимось подібним книзі, яка доступна тільки самій людині, власникові цієї книги.
Напевно, потрібно вміти бути і талановитим читачем і талановитим письменником. Адже іноді люди не повністю розуміють знаки, написані для них долею, а іноді не вистачає таланту, для того щоб написати щось дійсно гідне людини.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)