Твір “Як раніше навчалися в школі наші батьки”

Будь-який з нас погодиться з тим, що найкращі роки це роки, проведені в школі. За часів наших батьків так само, як і в наш час, учні були різні. Хтось вчився добре, а хтось байдикував. Кому-то вчитися було легко, а комусь складно, але кожен намагався вчитися в міру своїх можливостей.

Давайте ж заглянемо в минуле і подивимося, як навчалися наші батьки.

У той час, коли наші батьки ходили в школу були інші часи. Тоді країна складалася з п’ятнадцяти республік, вона була дуже велика і могутня. Простіше сказати мої батьки вчилися в Радянському Союзі, до складу якого входила територія сьогоднішньої Російської Федерації.

Батьки розповідали мені про те, як вони вперше пішли до першого класу. Їх за ручку в школу привели батьки. Перше вересня – дівчинки з першого по десятий клас (у них навчалися десять років), одягнені в коричневу шкільну форму, білий парадний фартух і величезні білі банти на голові. Хлопчики були одягнені простіше – шкільний костюм і біла сорочка. Після закінчення лінійки десятикласники дарували подарунки кожному першокласникові, брали його за руку і вели в клас, знайомлячи дітей з їх другою домівкою на найближчі десять років. У початковій школі їх приймали в жовтенята, і у кожного на грудях горіла червона зірочка, в центрі якої був портрет маленького В. І. Леніна. Пізніше тим, кому виповнювалося дев’ять років, приймали в піонери. Поганих учнів в піонери не приймали, поки вони не виправлять свою поведінку і оцінки. Адже піонер – це молодшим школярам приклад. Піонери шефствували над жовтенятами. Старшокласників, яким виповнилося чотирнадцять років, приймали до комсомолу.

Навчання у них теж відрізнялася від сучасної навчання. Наші батьки не могли собі уявити, що, не виходячи з дому, натиснувши кілька клавіш, вони знайдуть ту інформацію, що їх цікавить. У них не було комп’ютерів, тому перш ніж написати якийсь реферат, вони ходили в бібліотеки, прочитували безліч літератури, роблячи собі записи в чернетці. Будинки цей реферат оформлявся від руки. Так само від руки на ватмані оформляли стінгазети і плакати для класу і школи.

Зараз не можна собі уявити життя без електроніки. А за часів дитинства і юності наших батьків цього зовсім не було. Вони ходили гуляти на вулицю, ходили в гості. Взимку каталися з гірок на санках, лижах і дугах. А влітку їздили в піонерські і трудові табори. Наші батьки відвідували різні гуртки. Вони багато могли робити своїми руками.

Шкільні роки наших батьків дуже цікаві. Вони згадують їх з таким захопленням, вони були щасливі. І їм є, що розповісти про свої шкільні роки.

Варіант 2

Багато хлопців при спілкуванні з батьками, коли вони перевіряють домашнє завдання або лають за проступки, вчинені на перервах, замислювалися, як же вони вчилися в школі. Звичайно, важко заперечувати, що шкільна пора, мабуть, сама чудова в житті людей. Тут відбувається закладка найважливіших людських якостей, а деякі вже домагаються успіхів, стають лідерами або знаходять своє покликання.

Навіть настрій наших батьків змінюється, коли вони починають розповідати про свої шкільні роки. Мимоволі на обличчях з’являється посмішка, вони подумки згадують свої витівки, розіграші або, навпаки, хороші справи, друзів, досягнення. В їх час не було мобільних телефонів. Вони робили розваги для себе з підручних засобів – паперу, гілочок або канцелярського приладдя. Навіть шпаргалки тих часів були витвором мистецтва. Що вже говорити про різні доповіді і реферати. Нашим батькам доводилося все це писати від руки. Калькуляторів було вкрай мало. Використання їх на уроках не заохочувалося, та й їх не вистачало на всіх. На уроках багато вчили віршів, читали великі книги. У цьому плані нам пощастило набагато більше. У нас більше вільного часу. У той час як ми можемо пограти на комп’ютерах в чергову гру, батькам доводилося ходити в різні гуртки. Кожен був зайнятий якоюсь справою. Хтось грав в шахи і мав розряд в юні роки, хтось ходив на боротьбу, карате або східні єдиноборства.

У ті часи люди часто ходили в бібліотеки, інтернет був доступний не для всіх і містив дещо іншу інформацію. Книга для людей того покоління була скарбом. Звідси і відповідне ставлення до неї.

За розповідями батьків діти були дружніше – ходили один до одного в гості, давали в борг або дарували подарунки. Після навчання можна було б запросто скупатися в міському ставку. Зараз я б не ризикнув навіть ноги туди опустити. Стало багато сміття, а в той час люди збирали склотару, макулатуру, металобрухт. За них можна було отримати цінний приз, як багато хто здогадався, книгу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Твір “Як раніше навчалися в школі наші батьки”