Твір “Я малюю осінь”

Я малюю дуже. Яскравими фарбами, жовтим листям. Вересень, просочений ароматом щастя, променями надії та відлунням літа. Порожні автобуси, що поспішають перехожі, закохані в парку… Радісний дитячий сміх і кленове листя у старого фонтану вихором закружляє жовтень. І тепер уже сірі будинки, холодні вулиці, теплий светр і затишні спогади. М’якими фарбами малюю аромат улюбленого чаю, мокрого асфальту і крики птахів, які поспішають на південь. Природа тихо готується до зими. Проливними дощами приходить листопад. Перші заморозки, теплі куртки і таке солодке передчуття Нового року. Мимоволі згадуєш запах мандаринів і ялинки. І чомусь саме в листопаді так хочеться вірити в чудеса. Мабуть, це найкращий місяць… Поздоровлення, друзі, подарунки. Щось золотисто-рожеве і таке затишне. Я малюю осінь. Осінь, повну емоцій, чуйну і щиру. Осінь, яка живе в мені.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Я малюю осінь”