Твір “Вид з вікна”

От і все… Домашні завдання виконані. В очікуванні вечері я зручніше вмощуюсь біля вікна в улюблене крісло. Як красивий зимовий лютневий вечір! Наступаючі сутінки не в силах приховати прекрасне творіння природи.

Поруч з вікном росте береза. Зараз на ній майже немає листя, тільки кілька жовтуватих листочків дивом втрималися на гілках. Стовбур дерева, гілки, що залишилися листочки – все дбайливо укрите від морозу снігом і переливається дорогоцінними іскорками в променях призахідного сонця.

Під вікном сидить чиясь собака. Зовсім ще щеня. Пориви вітру підхоплюють сніжинки і вони кружляють біля цуценя, лягають на його вушка, мордочку. Щеня чхає, намагається відігнати сніг лапами, гавкає. Який він кумедний.

У дворі граються діти. Хтось катається з гірки, хтось грає в сніжки, а двоє ліплять сніговика. Замість носа у нього соснова шишка, на голові якась миска. Смішний вийшов сніговик.

Ах, яка краса! Пішов сніг! Великими пластівцями він падає з висоти, стираючи чіткі сліди в заметах. Грають діти радіють, гукають. Навіть ті, що ліпили сніговика, кинули своє заняття і ловлять сніжинки, показують один одному, щось обговорюють. Напевно, роздивляються сніжинки і захоплюються їх химерними формами.

Чується скрип снігу. Хтось іде. Чомусь цей звук мені завжди нагадує дитинство. Відразу уявляється картинка, як мене на санках щастить батько і під його ногами також дзвінко рипить сніжок… З пелени снігу здалася дівчинка. Ось вона підійшла до цуценяті, взяла його на руки і пішла назад. Думаю, що цуценя загубився, а тепер його знайшли і понесли додому. Добре, що він не залишиться один на вулиці вночі.

Яке це захоплююче видовище – сніжний вечір! Після вечері я обов’язково повернуся і продовжу милуватися видом з нашого вікна, адже чарівність зимової пори не може залишити байдужим нікого!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Твір “Вид з вікна”