Твір “Співчуття. Що таке співчуття”
Багато людей часто говорять про позитивні якості, але в дійсності не кожен розуміє суть таких якостей. Наприклад, дітей часто намагаються привчити бути співчутливими, але, чим є співчуття, не дуже пояснюють.
В очах простої людини співчуття виглядає як своєрідна печаль з приводу нещастя іншої людини. Багато хто навіть намагаються висловлювати подібне “співчуття” досить яскраво. Таким чином надходять для того щоб проявити наочну чеснота, виглядати в очах інших краще.
Звичайно, насправді в цьому ніякого співчуття, а тільки особистий інтерес. Людям досить важко переживати іншим, більшість відчуває явно тільки власні біль і нещастя. Навіть, коли засмучують нещастя інших, то найчастіше саме по відношенню до себе.
Наприклад, якщо один або подруга більше і не прийшов до школи, то починаєш цього співпереживати і засмучуватися, однак, якщо подумати, то через що печаль? Найбільше сумно через відсутність можливості поспілкуватися з кимось приємним на перерві, через відсутність позитивних емоцій, тобто сумуєш-то через себе, а не через одного.
Таких прикладів багато, а ось справжнього співчуття в цьому світі мало. Адже якість справжнього співчуття є важкодосяжним і вимагає самовиховання. Не слід плутати співчуття з жалісливих, яка часто стає просто звичкою шукати всюди печаль і переживати за інших, але без будь-якої користі і корисних дій.
Відносно недавно мені вдалося трохи дізнатися про таку релігію як буддизм і там співчуття вважається основним з головних якостей, які потрібно виховати людині в собі. Як християнам наказано виховувати в собі любов до інших, так буддистам потрібно розвивати співчуття.
Так ось в буддизмі співчуття зовсім не пов’язане з жалістю або якимось непотрібними переживаннями, які взагалі вважаються ілюзорними і від подібних переживань прагнуть звільнитися. Буддійське співчуття є активним і альтруїстичним, тобто вимагає безперестанної зовнішньої і внутрішньої роботи на благо іншим. Наприклад, школяр ходить в школу не просто так, але для того щоб ставати розумнішими і завдяки цьому потім допомагати іншим, виконувати якусь корисну роботу, щоб інші люди менше страждали.
Мені таке ставлення здається більш правильним. Бездіяльне співчуття залишається пустушкою і стає самим собою, тільки проявляючись у вчинках і правильному ставленні до інших.
Варіант 2
Одне з найважливіших станів душі, одне з найбільш незвичайних… співчуття.
Допомогти людині, що не розуміє і втратив себе, є надзвичайно прояви співчуття. Терпіння і сила волі сострадающего, є важливою якістю в прояви цього почуття. Зовсім неважливо, до кого саме випробовується співчуття, оскільки відчуття, внутрішній стан душі, неможливо передбачити і пояснити словами.
Якщо людина співчуває щиро, навіть в незначних негативних ситуаціях – у нього все ж є душа, яка відкрита для всього живого. Це особливий стан внутрішнього світу, може мати загострення в певні періоди життя, наприклад, коли людина співпереживав, переживає нелегкий період свого життя.
Щирість, доброта, співпереживання іншій людині, або будь-якій живій істоті – все це прояви співчуття. Бажання взяти на себе його душевну або фізичну біль, вміння не завдавати при цьому шкоди іншим, не думаючи в такі моменти про свою, будь-якої, вигоді.
Співчуття – одне з найбільш щирих почуттів на рівні з любов’ю і щастям. Розрізнити егоїзм, який може ховатися за уявним співчуттям, буває вкрай важко, якщо слова що не підкріплюються вчинками. Але буває і таке, що людина просто не може нічим допомогти іншій людині, крім як підтримати морально, знайшовши при цьому потрібні слова.
Абсолютно будь-яка людина вміє співчувати, але не показувати цього, по ряду своїх причин. На перший погляд, той, який здається черствим і злим, поводиться так, тому як міг бути обділений добротою, розумінням і тим же співчуттям в певний період свого життя, коли це було дуже важливим. Його захисна реакція від навколишнього світу, людей, ситуацій різного характеру, може ввести в оману інших. Чи не показуючи співчуття, жалості, доброти, люди просто намагаються захистити себе від душевного болю, вважаючи, що цього просто ніхто не оцінить.
Не варто боятися почуття, яке робить нас людьми. Варто допомагати і підтримувати один одного, незалежно від нації, віросповідань чи інших причин. Тільки співчуваючи і допомагаючи іншим у важких ситуаціях, ми самовдосконалюємось і ростемо над собою, стаємо кращими. Варто більше часу приділяти один одному для того, щоб не було ситуацій, які озлобляют людини по відношенню до всього живого, тоді кожен зможе стати милосердним, не побоюючись бути засудженим і не зрозумілим.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)