Твір “Школа та школярі в сучасній літературі”

Підходить час, коли я закінчу школу. Майже десять років їй вже віддано, можна і підсумки підвести. Я гарна учениця, завжди робила домашні завдання, відвідувала всі “заходи”, вчилася без трійок. Не можу сказати, що не було у нас хороших вчителів, що все було нецікаво. Але якщо окинути поглядом хоча б останні три-чотири роки, то бачиться якась сіра життя, якась підготовка невідомо до чого, а в результаті я відчуваю себе обікраденій і розгубленою.

Нещодавно попалася в руки повість Володимира Тендрякова. Написана вона років сорок тому. Я думала, що життя школярів 70х не схожа на нашу, що мені буде нецікаво. А вийшло навпаки.
Цю повість добре б вивчати на уроках. А ще краще, якби про неї частіше згадували ті, хто керує освітою.
На початку твору показується приготування до випускного вечора.

Все красиво, яскраво, ошатно, у всіх святковий настрій. І ось виступає краща учениця школи, яку хвалили всі десять років. І тим сильніше подіяли слова цієї дівчинки, Юлечки Студенцову, бо несподівано вона сказала правду. А всі чекали від неї звичною брехні.

Мене потрясла мова цієї дівчини. Адже це, дійсно, так. Ось ми провчилися десять років, а що знаємо? Всього потроху. А адже скільки довбаємо, зубри. Навіщо, коли не знаємо, як вести жінці – майбутньої господині – домашнє господарство, як зводити кінці з кінцями, як подобатися чоловікові, виховувати дітей, спілкуватися з людьми?

Уривок з іншого твори написаний ученицею, що дотримується іншої точки зору. Це її право. Однак школярка забуває, що школа – це не клуб за інтересами, які не розважальний заклад. Це місце, де людина повинна отримати мінімум знань, щоб не бути неписьменним. Спасибі школі і за те, що вона може дати!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Твір “Школа та школярі в сучасній літературі”