Твір “Шкільні роки чудові”
Шкільні роки… Які спогади з’являються у мене, коли я чую ці слова? Чи насправді вони чудесні? Чим вони мені запам’яталися?
Пам’ятаю своє найперший шкільний день – друге вересня, перший клас. Я тоді прийшов до школи з мамою. Напередодні було свято, присвячене Дню знань, як це зазвичай і буває в перший вересневий день. Ми з мамою побували на урочистій частині і пішли додому. Тому наступного дня я зовсім не очікував, що мама піде, а я ще залишуся. Але так і сталося. Цей факт мене вкрай засмутив. Чому я повинен тут сидіти з дітьми, яких я не знаю, і слухати незнайому мені вчительку? І чому мама мене тут кинула? Зараз, звичайно, мені це здається смішним.
Пам’ятаю, в третьому класі мене посадили за одну парту з дівчинкою, яка була сущою тихонею і відмінницею. Вона зовсім мало спілкувалася з іншими дітками.
Я дуже соромився, що сиджу поруч з нею. Але потім ми стали непогано спілкуватися. Я навіть їй телефонував додому і питав, як вирішувати задачки з математики. А потім виявилося, що я в неї закохався. А потім її батьки переїхали в інше місто, і тому я її більше не бачив. Сильно переживав про це, але зараз згадую з теплими почуттями цей факт з мого шкільного життя.
Ще дуже мені запам’яталися наші походи в ліс усім класом. Чудово, що батьки учнів нашого класу теж перезнайомилися і непогано подружилися. Є і зараз ініціативна група батьків. Вони-то і намагалися щось постійно вигадувати, щоб нам було веселіше жити. Були й спільні відвідування кінотеатрів і боулінгів. Були кафе, свята і музеї для всього класу. Але походи в ліс – це запам’яталося найбільше. Осінніми теплими днями, коли вся природа так і переливається різнокольоровими фарбами. Або весняними днями, коли вже сухо, і бруньки перетворилися на маленькі листочки. Це буде згадуватися, швидше за все, все життя.
А ще мені пригадується моя участь у культурному житті школи. А взагалі-то у нас не школа, а архітектурно-художній ліцей. І відрізняється він тим, що кожен клас має якийсь профіль. Є художники, є скульптори, а наш клас – хореографічний. Коли ми навчилися непогано танцювати, то на кожен День знань мали можливість брати участь у відкритті нового шкільного року. І на різні міські конкурси теж їздили. До речі, танцюю досі в парі з однією і тією ж однокласницею. Можемо і посваритися з нею, якщо у когось з нас ноги не в ту сторону витанцьовують. А взагалі-то у нас непогані, дружні стосунки.
Вже пройшов останній День знань у нашому шкільному житті. Вже залишилося вчитися всього небагато. Як складуться наші життя? По-різному, звичайно. Але думаю, що кожен З нас буде згадувати шкільні роки. Чудові роки!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)