Твір “Про себе і про свій характер”

У цьому творі я хочу розповісти про себе. Мене звати Андрій, я є студентом четвертого курсу Херсонського Національного Технічного Університету. На даний момент мені дев’ятнадцять років.

Вчився я в школі номер десять, закінчив її в 2010 році і якраз вступив до вишу. Живу в повній сім’ї з мамою і татом, по вихідних і святах відвідую своїх бабусь. Маму мою кликати Наталкою, а тата Колею. Крім моїх родичів зі мною живе біла кішка і хвилястий синій папуга, Сніжанка і Кєша. Дуже люблю тварин, особливо кішок, якщо день зіпсований яким-небудь неприємним інцидентом, то моя кішка завжди прийде поластитися, і підніме настрій. Від нудьги я навчив свого папугу розмовляти, говорить він дуже цікаві фрази, особливо якщо включити радіо, базікає без зупинки.

У вільний час ходжу в гості до друзів.

У мене є великий будинок в селі, я дуже люблю туди їздити на природу, запрошую туди друзів. У порівнянні з гучним містом там тихо і спокійно, чисте повітря. Чудові простори, а не обвислі іржаві труби і бетонні джунглі міст, одним словом краса. Щороку їжджу туди я на все літо. Кожен день проведений там у мене різноманітний і барвистий. Ходжу на річку з друзями днем, допомагаю бабусі по господарству, а іноді і можна грошей підзаробити піти дрова порубати або воду навозити сусідам, металу назбирати і здати. Але що саме приголомшливе це шукати раритетні, старі речі.

Сусід мій – щедра людина, іноді дає металошукач, з ним ми знайшли величезну кількість старих монет. Я колекціоную ці монети, може вони і коштуватимуть чого небудь, віддам їх своїм дітям, щоб пам’ятали про мене. Ходимо в ліс за грибами і ягодами у вільний від роботи час. Увечері, коли сонце занурюється в темряву і рвані хмари йдуть, на небозводі з’являються яскраві зірки. Люблю сидіти і дивитися на них, незабутній вигляд, ніби розсип діамантів на чорному оксамиті. Відразу навиваются думки, що людина нікчемна з тим, що оточує нас, з усім всесвітом. Вранці там я зазвичай бігаю і загартовуюся, люблю холодну воду, загартовування робить тіло міцніше і розум тримає в порядку, вже й не пам’ятаю коли останній раз хворів. Ну це і добре адже після закінчення інституту мені треба буде йти в армію.

В цілому, в селі здорово. І кожне літо, яке я проводжу там – незабутнє. Завжди є про що згадати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Твір “Про себе і про свій характер”