Твір про людяність
Відповідаючи на питання про те, що таке людяність, неможливо бути коротким, тому що ця тема досить обширна. Одним з його ознак є відповідальність, причому не тільки перед іншими людьми, але і перед самим собою. Часто це поняття ототожнюють з гуманністю. Я думаю, ці два поняття дуже близькі один одному, вірніше абсолютно однакові.
Які якості формують поняття людяності можна перераховувати безкінечно. Це і шанобливе повагу до оточуючих, і співчуття, доброзичливість і терпимість. Це вміння розуміти оточуючих і готовність в будь-який необхідний момент прийти на допомогу нужденним в ній, причому абсолютно самовіддано і безкорисливо, нічого не чекаючи і не вимагаючи натомість. Гуманність – це також здатність щиро любити людей, любити весь світ і вміння прощати.
Як би дивно це не звучало, але мені здається, що по-справжньому людяних людей не так вже й багато. Це люди, що володіють рідкісним даром. Вони бачать у всьому і у всіх тільки найкраще, прекрасне і світле, не звертаючи уваги на весь негатив навколо. Мені здається, що вони наділені своєрідною внутрішньою свободою, яка допомагає їм в нейтралізації будь-яких негативних емоцій. Мені іноді здається, що вони як добрі чарівники, послані на землю вчити нас добру і милосердю, і допомогти зберегти такий похитнувся в не найкращу сторону баланс між добром і злом.
Сучасний світ диктує свої правила і, на превеликий жаль, бути гуманним зараз, можна сказати, не модно. У наш час люди мчати по життю в гонитві за матеріальними благами, за придбанням певного статусу в суспільстві, зовсім не звертаючи уваги на тих, хто поруч, і забуваючи про основні закони Всесвіту. Мало кого зацікавить замурзаний дитина – сирота, хто просить милостиню, або нещасна згорблена бабуся, яка не в змозі перейти самостійно дорогу. Всі будуть проходити або проїжджати повз, нічого і нікого не помічаючи. І тільки одиниці не залишаться байдужими до чужої біди, підійдуть і запропонують допомогу. Ось на таких, як вони, поки і тримається наш світ.
Ці люди, як світлячки, що світять нам в темряві наших життєвих буденних сірих буднів, які, в свою чергу, огорнули нас повсякденною суєтою і очерствілі наші душі і серця. А людяні люди служать нам маяками, показуючи і висвітлюючи нам правильний шлях у житті. І коли бачиш світло, що виходить від по-справжньому добрих людей, розумієш, що, власне кажучи, таким повинен бути кожен з нас. Нам всім пора зупинитися, озирнутися назад, замислитися над тим, як ми живемо, і в чому сенс нашого життя. І якщо ми всі, без винятку, будемо схожими на них, на землі ніколи більше не буде воєн, горя і зла.