Твір “Перший сніг”

Перший сніг… На вулиці тиша. Не чути щебету птахів, гавкання собак, розмов людей. Все завмерло в очікуванні початку зимової казки. Повільно земля, будинки і дерева покриваються виблискуючими на сонці сніжинками. Вони блищать, немов мікроскопічні дорогоцінні камені. Краса і спокій.

Проходить зовсім трохи часу і у двір дітвора вибігає, радіючи цій події. Для них перший сніг – це початок захоплюючих ігор. Будуть перекидання “сніжками”, катання на санчатах, ліплення сніговика і, звичайно, побудова снігових тунелів.

Автолюбителі дбайливо обтрушують сніг зі своїх “залізних коней”. Хтось добродушно лається, кляне неждана явище природи, але при цьому посміхається. Що говорити, перший сніг всім на радість.

Ось і мені пора в школу. Виходжу на вулицю, завмираю і був вражений побаченим. Як чудово! Під ногами ледве чутно хрумтить сніг, а вчорашні калюжі покрилися блискучою скоринкою льоду. Обережно обходжу їх – зовсім тонкий лід і може тріснути під підошвою моїх чобіт, обдарувавши мене брудними бризками, що сховалися під крихким панциром.

Проходячи повз двірника, почув, як він наспівує пісню. Чому тут радіти, якщо роботи додалося? Але видно, що й йому перший сніг не в тягар. Душа співає у людини і я мимоволі продовжую по шляху наспівувати слова з почутої пісні: “Перший сніг, в моєму місті знову перший сніг…”.

О, так! Тисячі маленьких сніжинок спрямовуються до мене, ніби кружляючи у вальсі. Мої шапка і пальто покриваються білосніжним нарядом. І раптом чую, як мама кричить з вікна, що я спізнююся. Я замилувався і зовсім забув, що мені пора в школу. Так не хочеться розлучатися з поезією природи, яка створюється тут і зараз!

Цей запах свіжості, ця первозданна чистота ні з чим не може зрівнятися. Зимова феєрична фантазія – перший сніг…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Перший сніг”