Твір-опис пам’ятника за власним спостереженням – Урок розвитку зв’язного мовлення з використанням відеозаписів
Культурологічна змістова лінія: ставлення до пам’яток історії, архітектури.
Мета: відпрацювати набуті на попередніх уроках вміння складати твір-опис, розвивати навички логічного викладу думки в усній та письмовій формах, виховувати вміння захоплюватись прекрасним, цінувати й оберігати історичні надбання.
Обладнання: таблиці “Стилі мовлення”, “Типи мовлення”; відеофрагмент.
Основний зміст уроку
1. Ознайомлення учнів з метою уроку, актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
– Які типи мовлення ви знаєте*?
– Назвіть характерні особливості опису?
– Які типи мовлення може поєднувати ваша розповідь?
– У якому стилі будуватимете своє висловлювання? Які його особливості?
2. Перегляд відеофрагмента та опрацювання його змісту.
Словникова робота
Силует – контури, обриси споруди.
Архітектурний ансамбль – сукупність будівель, споруд, що є частинами цілого.
Яруси – однотипні частини будівлі.
Колони – частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що слугує підпорою.
Фронтон – верхня частина фасаду будинку, що являє собою трикутну площину обрамлену карнизом.
Бароковий стиль – архітектурний напрям, характерний примхливістю форм і декоративною пишністю.
Ліпний декор – система декораційних елементів, прикраса (часто з гіпсу).
Орнаментальна оздоба – оздоблювальний візерунок.
Обговорення фільму:
– Як Лаврська дзвіниця вплинула на архітектуру Києва?
– З ім’ям якого архітектора пов’язане її будівництво?
– Дякуючи яким особливостям архітектури, творіння майстра вважають геніальним?
– Які факти з історичного минулого цієї будівлі вразили вас найбільше?
– Які почуття і думки виникли у вас після перегляду фільму?
– Розписуючись за отриманий гонорар, Шедель додав німецькою: “Тебе, величне творіння, зведене моєю уявою і енергією, зустрінуть урочисто нащадки, і на вічність створена, оная дзвіниця стояти буде”. Слова майстра звернені у майбутнє, до нас. Його творіння – велична духовна пам’ятка. Прокоментуйте цей вислів.
3. Написання твору-опису на чернетках.
4. Домашнє завдання. Відредагувати текст, переписати.
Коментар до фільму
На Печерській горі звели Лаврську дзвіницю. Вона одразу стала володаркою місцевості, її верховенство визнав Успенський собор, а стоїть він у Лаврі з XI століття. Архітектору, що збудував її, вдалося найскладніше: його творіння сформувало силует міста. Але то не просто місто, то – Київ.
Дерев’яна попередниця дзвіниці, що згоріла під час пожежі 1818 року, здавалася дещо провінційною. Власне, перед Шеделем був лише перший поверх збудованої на кошти Івана Мазепи триярусної споруди. Верхні поверхи спалила блискавка. Хтось інший розібрав би її до кінця, але Шеделя, майстра гіпсової справи, зачарувала орнаментальна оздоба, щедрість українського (козацького) бароко. Вдало пристосувавшись до характеру мазепинського поверху, він надбудовує верхні яруси.
До роботи над ліпним декором запрошує майстрів – братів Стобенських. У тих візерунках не тільки пафос, радощі, розкутість, але й гідність, волелюбний дух. На сьомому десятку літ майстер ніби прикрашає ялинку з далекого гамбурзького дитинства. І чого на ній тільки не було: герби, віньєтки, маски, зображення князя Володимира, Андрія Первозваного, архангела Рафаїла, покровителя Заборовського.
Четвертий поверх у візантійському дусі додано у середині XIX століття. Одночасно з дзвіницею майстер перебудовує і будинок метрополії.
У Лаврі Шедель створив свою-таки дзвіницю, чотириярусну. Кожен ярус мав свою особливість. Тому величезна кількість колон не сприймається одноманітно, навпаки. Комбіновані до того ж то парами, то жмутками, то поодинці, вони надають барокової мальовничості класичному силуету.
Споруда потребувала досконалої інженерної майстерності. Незважаючи на колосальну вагу, вежа прекрасно почуває себе на просідаючих плесових грунтах. Коли в розпал будівництва на стінах ніби помітили тріщини, Шедель у відповідь лише посміхався. І вже два з половиною століття споруда не звертає уваги на землетруси, які хоч і зрідка, але бувають у Києві. Вона зневажила навіть могутній вибух 1941 року, який майже стер з поверхні землі Успенський собор, а до нього якихось півсотні метрів.
Шедель знав, що створив, залишаючи на стінах своє ім’я. Розписуючись за гонорар, майстер додав німецькою: “Тебе, величне творіння, зведене моєю уявою і енергією, зустрінуть урочисто нащадки і, на вічність створена, оная дзвіниця стояти буде”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)