Твір на тему “Вулиця мого дитинства”

З самого народження я живу на Краснооктябрьской вулиці, яка знаходиться в старій частині міста. Дорослі іноді називають її по-старому – Конторської. Я дуже люблю її тінисті закутки, стару архітектуру і те, як стіни деяких будинків заплів дикий виноград. Крізь сплетіння коричневих гілок і зелених різьблених листя подекуди проступає червона цегла. Мені здається, це створює певний колорит.

Досить важко описувати те, що спостерігаєш щодня, те, до чого вже давно звик. Але я спробую.

Якщо встати на самому початку моєї вулиці, ви побачите, як уздовж довгої сірої стрічки асфальтної дороги вишикувалися акуратно підстрижені молоді клени. Їх вигляд, звичайно, радує око, але в глибині дворів можна зустріти справжніх гігантів – старі дуби і тополі – вони мені подобаються більше, тому що ці дерева виглядають більш справжніми. Галасливій нашу вулицю не назвеш. В тихих двориках люблять посидіти сусіди. Вони спілкуються, обговорюють останні новини, чоловіки грають у доміно.

Висотних будинків тут небагато. Мабуть, до цієї частини міста забудовники ще не дійшли, а може, вирішили не чіпати. Всі будівлі на нашій вулиці незвичайні, у кожного є душа. Деякі прикрашені колонами, нішами, ліпниною. Найбільше увагу перехожих привертають нещодавно відреставровані будинки, вони дійсно дуже красиві. Справа в очі відразу впадає світле двоповерхова будівля – це банк. Поруч з ним стоїть похмура сіра будівля, де раніше була пекарня, тепер там, здається, викладають курси англійської.

З громадського транспорту у нас їздить тролейбус, на ньому можна доїхати до ринку. Раніше ми з друзями любили на ньому кататися і шукати щасливі квитки.

Я дуже люблю свою вулицю, якою б вона не була. З нею пов’язано безліч спогадів, кожен куточок тут знайомий мені з раннього дитинства. Куди б я не переїхав, Червоножовтнева завжди буде жити в моєму серці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему “Вулиця мого дитинства”