Твір на тему “Співчуття – активний помічник”

“Співчуття – це не почуття; скоріше, це благородне стан душі, готове до того, щоб сприйняти любов, милість і інші добродійні почуття “, – сказав одного разу знаменитий італійський поет Данте Аліг’єрі. Цю позицію поділяє і автор, розмірковуючи про співчуття і якостях, які прищеплює ця риса характеру.

Це не просто актуальна проблема, а навіть “вічна”. Автор намагається звернути увагу читача на те, наскільки бездушність і черствість по відношенню до інших людей можуть погубити володаря такої позиції.

С. Львів по-справжньому ратує за почуття жалю. Він підкреслює, що співчуття є “великої людської здатністю… благом і боргом”. Людям, чиї серця сповнені не співчуття, але холодом, буде вкрай важко вирішити свої проблеми – підкреслює автор. Він вважає, що такі люди перед лицем біди виявляться просто безсилими в своїй самотності. Чи не безсилля, немає, “сліпий страх” виявляється головною перешкодою на шляху до подолання труднощів такими особистостями. При цьому, як зазначає автор, бездушність не справджується ніякими “холодними” доводами, адже вони звучать з вуст аморальних, прагматичних людей. В кінці автор підкреслює, що співчуття повинно переростати в сприяння, адже одного співпереживання мало, потрібно по можливості допомагати тому, кому співчуваєш.

Цей текст відноситься до публіцистичного стилю, жанру есе. Для додання виразності і чіткості своїм думкам Львів використовує різні зображально-виражальні засоби: метафоричні епітети ( “сліпий страх”, “розмагнічує чутливість”), риторичне питання ( “Як допомогти і тим, хто страждає від байдужості, і самим байдужим?”).

Я не до кінця згоден з позицією автора. З одного боку, співчуття є правильним почуттям з положень моральність. З іншого боку – така ідилія може мати місце тільки в світі, де немає потреб. В існуючій же реальності все інакше: обмеженість ресурсів і людський егоїзм роблять свою справу, і співчуття в умовах такої боротьби відходить на другий план.

Яскраво простежується неоднозначність користі співчуття у романі “Воскресіння” Льва Толстого, де Катюша, відмовившись від любові до Нехлюдову зі співчуття, вважала за краще розділити долю Григорія Симонсона, закоханого в неї, на каторзі.

З іншого боку, вона принесла себе в жертву. А самопожертва – це вища почуття, на мою думку, які вище і любові в тому числі. Але це вже інший аспект інших цінностей, в даному ж есе проблема співчуття конкретизована.

Таким чином, автор дозволяє дану проблему, керуючись моральністю. Я підтримую автора, однак, в сумних реаліях його рішення вкрай перебільшено.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему “Співчуття – активний помічник”