Твір на тему “Собака – друг людини”
Мою собаку звуть Грім. Грім мій друг. Моя собака велика, як вівчарка, але він суміш вівчарки і дворняги. Грім слухняний і добрий, він живе в будці біля дому. Я його відпускаю з ланцюга і гуляю з ним кожен день. Багато говорять, що собака друг людини. І я вам розповім, як я переконався в цьому сам.
Одного разу я з моєю собакою пішов у ліс збирати суницю. Я ходив по краю лісу, щоб не заблукати, але суниці було мало, тоді я увійшов у ліс глибше і там виявилося багато суниці.
Я збирав суниці і був задоволений, що наберу багато суниці і всіх здивую і пригощу будинку. Грім бігав навколо, стрибав, грав, гавкав і виляв хвостом від радості. Так я збирав суниці та йшов все глибше і глибше в ліс, а суниці було все більше і більше. Я набрав одне відерце, але суниці було багато і я вирішив набрати ще одне. Так я збирав її і йшов все глибше і глибше, а сам і не помічав цього. Коли я набрав друге відерце і збирати суницю було нікуди і я сам її вже наївся. Я став збиратися повертатися додому, обв’язав відерця марлею, щоб вона не розсипалася. Я пішов на вихід з лісу, а Грім пішов за мною. Йшли ми і йшли, а виходу не видно. Я розвернувся і пішов в іншу сторону, Грім за мною. Знову ми йшли і йшли, а виходу з лісу не видно, так я зрозумів, що ми заблукали. Грім спочатку не розумів, що я заблукав, він просто ходив за мною і виляв хвостом. А на вулиці вже починало темніти.
Я присів на пеньок і задумався. Грім гавкнув і втік. Вдома я думаю вже почали хвилюватися, що мене довго немає? І Грім втік, я подумав, що він мене кинув, тому що його немає і немає. Я сидів на пеньку і не знав куди йти. Тут я почув гавкіт Грому і зрадів, повернувся біжить Грім, а за ним йде мій тато. Папа запитав мене злякався я чи ні? Я сказав, що немає, хоча сам, звичайно злякався. Грім гавкнув і побіг, а ми з татом пішли за ним. Ми прийшли додому, коли мами ще не було вдома. Вдома тато розповів мені, як Грім прибіг додому і почав його тягнути за штанину. Папа злякався, що зі мною щось сталося. Адже я пішов з Громом, а Грім прибіг додому один. Тато пішов за Громом і знайшов мене. Тато сказав, от бачиш який у тебе друг! Пішов за допомогою і привів мене до тебе. Такий друг ніколи тебе не кине і дорогу додому завжди знайде! Ми весело з татом розсміялися і Грім загавкав, ніби з нами сміявся.
Тато сказав давай мамі розповідати про те, що ти заблукав не будемо, щоб її не турбувати, та й якщо раптом дізнається, більше тебе одного не відпустить в ліс. А я татові сказав гордо, що у мене є один Грім, який мені завжди допоможе. Тут ми почули, що прийшла мама. Мама зайшла в кімнату, посміхнулася і запитала, ну що лісник, як суниця? Я сказав мамі, а подивися в холодильнику. Вона пішла на кухню і в холодильнику побачила повних два відерця, вона здивувалася і похвалила мене. Я був дуже гордий. Я сказав мамі, що я ходив з одним. Ось так одного разу моя собака допоміг татові мене знайти в лісі. Так, що не дарма кажуть, що собака – друг людини!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)