Твір на тему “Радість життя”

Кожна людина по-своєму розуміє радість життя. Для кого-то це дорогий телефон, поїздка за кордон з батьками або захоплююча комп’ютерна гра. Для мене це можливість проводити час з друзями і заняття спортом.

Я вважаю, що радість приносять люди, яких ти любиш і поважаєш. Спілкування з ними піднімає настрій, надихає на корисні справи. Наприклад, недавно ми брали участь в суботнику, і робили це не з примусу, а добровільно, щоб місто стало красивішим і чистішим. Збираючись з друзями, ми обговорюємо різні проблеми, радимося один з одним з важливих питань і просто розмовляємо, отримуючи від спілкування величезне задоволення.

Радість – дуже сильна емоція. Неможливо постійно відчувати її, але є моменти, коли вона приходить зсередини. Наприклад, після завершеної справи або прочитаної книги, після перемоги на змаганнях або перегляду хорошого фільму.

Існують люди, які не вміють радіти. Їм важко приймати успіхи інших, а до своїх вони не прагнуть, вважаючи за краще завжди нити і скаржитися на життя. Такі люди чекають, що хтось їх ощасливить. Зовсім як Григорій Печорін з роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”. Цей персонаж легко грав чужими життями в очікуванні вирішення своїх проблем. Але ніхто так і не зміг зробити його щасливим, ні Бела, ні княжна Мері, ні Максим Максимович. Навіть повні небезпек пригоди не принесли йому радості і натхнення. Лермонтов показав читачеві героя, який конфліктує з усіма і з самим собою в тому числі. Як же може він бути при цьому щасливою людиною?

Мені здається, радіти життю потрібно вчити з дитинства. Малюки щиро переживають будь-які емоції. Це потім їм кажуть, що чоловіки не плачуть, що голосно сміятися непристойно, що заважати оточуючим своєю кипучою енергією недоречно. В результаті, діти не розуміють, як себе вести, що від них хочуть дорослі. Наприклад, в оповіданні І. Буніна “Цифри” хлопчик мріяв займатися з дядьком вивченням цифр, але дорослому було лінь витрачати на це час, хоч він і обіцяв. Тоді малюк став бігати з кімнати в кімнату, кричати, тупати ногами, за що його присоромили і насварили. Якби дядько приділив йому трохи часу, вони разом відчули б радість від співтворчості.

Часто через душевну лінь дорослих діти отримують більше негативу, ніж позитивних емоцій. Це призводить до того, що, виростаючи, вони не здатні відчути радість життя. Адже для цього багато приводів не потрібно. Очі дозволяють бачити, вуха – чути, а що саме: погане чи добре – вирішує сама людина. Комусь достатньо посмішки повз проходить перехожого, ранкового сонця, чашечки кави, а комусь хочеться більшого, і він готовий витрачати на очікування масу часу, залишаючись нещасним зараз.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Твір на тему “Радість життя”