Твір на тему “Мета виправдовує засоби?”
Чи завжди мета виправдовує засоби? Напевно немає! Треба спробувати зіставити всі зусилля, прикладені до досягнення цієї мети і матеріальну або духовну вигоду, отримані при її досягненні. Чи рівноцінні ці зусилля і результат, який ми отримали? Я хочу показати це порівняння на прикладі повісті Михайла Васильовича Гоголя “Шинель”.
У цій повісті головний герой Акакій Акакійович Башмачкіна, що працює радником в Петербурзі, дуже любить свою роботу. Він з величезним задоволенням і старанністю щодня переписує документи, які необхідно обробити. Цей процес приносить йому щире задоволення, що дозволяє йому радіти життю і відчувати свою значимість в ній. Людина живе цілком щасливим життям, але тут у нього приходить в непридатність його шинель, яку стає вже неможливо залатати. Акакій Акакійович вирішує накопичити грошей на нову шинель і приймає рішення економити на всьому. Він не палить свічки, щоб читати, ходить напівголий, щоб менше йшли грошей на прання. Через це життя його повністю змінюється і стає сірою, нудною і нецікавою. Людина позбавляє себе всіх радощів життя, для досягнення цієї мети.
Але тут гроші зібрані і нова шинель куплена! Яке щастя! Всі помічають обновку Акакія Акакійовича і захоплюються їй. Акакій Акакійович гордо ходить в ній, отримуючи задоволення від загальної уваги, якого йому завжди не вистачало в суспільстві.
Але це щастя тривало не довго. Одного разу Башмачкіна повертався пізно ввечері додому і його пограбували, знявши з нього шинель. Після цього головний герой знову почав носити свою стару шинель, і носив її до самої смерті.
Я вважаю, що не треба витрачати всі свої зусилля на придбання речі, без якої людина змогла б обійтися. Він жив цілком щасливим життям, отримуючи задоволення від своєї роботи і проведеного дозвілля. Але мрія про шинелі позбавила його всіх радощів життя.
Після її придбання Акакій Акакійович встиг трохи порадіти покупці, але не довго. Це добре, коли людина ставить перед собою мету і домагається її. Але дуже важливо розуміти якою ціною досягається ця мета! Головному герою п’єси доводилося відмовляти собі багато в чому для того, щоб досягти цієї мети. Але життя покарала його ще більш жорстоко, віднявши шинель по сумним збігом обставин.
Я думаю, що якби Башмачкіна вів звичний спосіб життя, а не гнався б за дуже дорогою для нього річчю, то прожив би цілком щасливе життя. Він витратив дуже багато сил на її придбання, майже не отримавши ніяких позитивних емоцій або будь-якої вигоди. І тому я вважаю, що його сили були витрачені даремно. Шинель можна було купити трохи пізніше, а не позбавляти себе всіх радощів в цьому житті! Зрозуміло, щоб чогось досягти, доводиться себе в чомусь відмовити. Але добиватися мети такими засобами я думаю не варто!
Варіант 2
Досить часто людина в своєму житті стикається з ситуаціями, коли потрібно зробити певний вибір. Причому цей вибір може залежати або не залежати від суб’єктивних і об’єктивних факторів. У будь-якому випадку між цими двома поняттями лежить досягнення уявної або виправданою мети. Мета або цілеспрямованість в досягненні будь-якого результату обов’язково повинні бути мотивуючим чинником суб’єктивної сторони людини.
Мотивація вчинків і дій закладається в дитинстві. Залежно від того, які цінності понять позитивних і негативних сторін були вкладені в систему цінностей дитини. Надалі мотиваційний рівень може визначати подальше життя і вибір професії. Мотиваційний рівень може змінитися або зникнути, коли суб’єкт, який потрапив в певне середовище, розчарується в системні цінності дії і функціонування тієї соціально середовища, куди він потрапив. Іншими словами, якщо людина буде вчитися або працювати в тій системі, яка не збігається з його мотиваційним рівнем він або просто не виживе, або зламається. Це може привести до двох речей. Отриманню досвіду роботи в певній сфері і психологічну травму. Коли психологічна травма, в дитинстві стає конгруентної травму, отриману через порушення загальних систем цінностей мотиваційної лінії настає психологічний колапс. Це неминуче призводить до появи важких форм депресії. Медикаментозне лікування та допомога досвідченого кваліфікованого психолога виявляються безрезультатними.
З вище зазначеного судження не завжди видно, що мета виправдовує засоби. Мотивація дій людини виправдана лише в тому випадку, коли людина чітко бачить перспективу на подальше, а також розуміє наступ причинно-наслідкових зв’язків від вибору певного вчинку. Як для самого себе, так і оточуючих його людей. Але досить часто прийняття суб’єктивного мотиваційного рішення обмежується тільки внутрішнім колом власного “Я”. При цьому не зачіпає рівень зовнішнього “ЕГО”, що моделює соціальну поведінку в суспільстві. Внутрішній коло “Я” це той перелік бажань людини, який він досягає в доступному для огляду майбутньому за короткий проміжок часу при мінімальній витраті сил, засобів і часу. Як правило, це бажання їжі, сну, отримання будь-якої цінної речі. А духовна сторона завжди знаходиться за межами власного “Я” у зовнішній межі “ЕГО”, що відповідає за моделювання поведінки в тій соціальному середовищі куди потрапив суб’єкт. Як правило, цей рівень досягається при мінімальному виконанні перших вимог власного “Я”. Тому тут важлива помірність.
Тому при розкритті поняття мета виправдовує засоби завжди потрібно розуміти і бачити, перш за все, перспективу на тривалий час. А це можливо тільки при наявності власного або набутого досвіду в різних сферах діяльності людини. Слід розуміти людина перестає розвиватися, якщо потрапляє в єдине середовище, яка диктує виконання однакових функцій. З’являється швидкість і швидкий результат, але відсутній талант. Як правило, поняття мета виправдовує засоби розкривається через наступ причинно-наслідкових зв’язків. Але не більше цього. Не враховується сам момент, який призвів до даного вибору. Тому виходить логічний ланцюжок. Людина спочатку виконав ряд неправильних дій, які в майбутньому поставили його в скрутне мотиваційний стан здійснення вибору за принципом мета виправдовує засоби, в залежності від ступеня тяжкості настання можливих наслідків.
На підставі цього, слід зробити висновок про те, що, коли робиться заява про те, що мета виправдовує засіб, то до уваги береться повне коло обставин, які привели до такого вибору. Відповідно, посадова особа, яка заявила про це знаходиться не на своєму місці. Не вміє бачити перспективу. Чи не є професіоналом. У зв’язку з цим, воно не відповідає займаній посаді і підлягає заміні на більш кваліфікованого працівника. А управлінські рішення, що призвели до таких наслідків, варто кваліфікувати, як недбалість. З відповідними наслідками адміністративної, кримінальної, правової, матеріальної та дисциплінарної відповідальності. Людина повинна передбачати, але не виправдовувати. Адже надалі немає необхідності виправдовуватися в тому, що ти передбачив.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)