Твір на тему – Інтимна лірика Івана Франка
Збірка поезій Івана Франка “Зів”яле листя” створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. Вона складається з трьох циклів, названих “жмутками”. “Зів”яле листя” містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. Мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. Появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною Ольгою Рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.
Інтимна лірика “Зів”яле листя” своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. У рефераті “Іван Франко” Михайло Коцюбинський писав: “Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. У Франка є прекрасна річ – лірична драма “Зів”яле листя”. Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові – лірику, співцеві кохання і настрою.
До найкращих віршів збірки належать: “Ой ти, дубочку, кучерявий”, ” Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Чого являєшся мені у сні?” та інші. В народних українських піснях червона калина – це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб – вродливого парубка. У вірші “Червона калино…” образ дуба представлений як символ ворожої сили. Дуб звертається до калини:
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
З глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. Та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. Прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань – такий зміст образу червоної калини. Вірш нагадує пісню.
Поезія “Чого являєшся мені у сні?” є однією з найкращих у збірці. У ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. Тільки у сні з”являється йому образ коханої:
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі, ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. Свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:
В життю ти мною згордувала,
Із нього визнавала одні
Оті ридання голосні –
Пісні
Засобами української лірично-народної пісні написана поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”. Для форми вірша Франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні “Ой ти, дівчино, горда та пишна”. З народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. Такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). Очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце пожаром, будять у нього незгасиме почуття любові. У вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
Ой ти, дівчино, ясная зоре,
Ти мої радощі, ти моє горе.
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Таким чином, у ліричній драмі “Зів”яле листя” Франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)