Твір на тему “Друг пізнається у біді”
Є таке прислів’я – “Друг пізнається в біді”. Що ж вона означає? А означає вона те, що перевірити, справжня дружба, чи ні, можна тільки, потрапивши разом з другом в складну ситуацію. Побачивши, як себе поведе твій друг, ти зрозумієш, справжній він чи ні.
Що ж таке дружба і кого можна сміливо назвати своїм другом? Я думаю, що дружба – це хороші, доброзичливі, теплі стосунки з людиною. Зі своїм другом можна поговорити про все на світі, поділитися якими переживаннями і проблемами, які бувають в житті. Адже не кожній людині можна розповісти про свої невдачі, а другу можна!
Але якщо твій друг не зміг утримати в секреті ту таємницю, яку ти йому довірив, і розповів про неї іншим людям, то, звичайно, такої людини не можна вважати другом.
Справжній друг не тільки вислухає тебе, але і обов’язково постарається допомогти в скрутну хвилину. Ніколи він не залишить тебе наодинці з твоєю бідою, адже якщо її розділити навпіл, то і біда вже буде не біда! Друг завжди постарається дати тобі пораду, як впоратися з невдачею, підбадьорить тебе. А адже іноді підтримка і участь навіть важливіше, ніж саме рішення проблеми.
Справжній друг ніколи нічого не пошкодує для тебе, не буде скупитися. Все найкраще і найцінніше, що у нього є, він обов’язково розділить з тобою навпіл.
У мене є друг Денис, ми дружимо з ним з першого класу. Одного разу з нами стався випадок, по якому можна судити про нашу дружбу.
Спочатку потрібно сказати, що Денис дуже боїться крові. Одного разу він сильно порізався, і з тих пір просто не переносить вигляду крові, навіть якщо її зовсім трохи.
Історія ця сталася минулого літа. Ми гуляли з Денисом, і забрели на покинутий будинок, який колись почали будувати, а потім перестали, і він так і залишився стояти. Ніяких людей навколо не було, ми були там одні, і вирішили полазити по цеглинах. Я ненавмисно послизнувся і впав на якийсь штир, він уткнувся мені в ногу, і було багато крові. Мені було дуже боляче, і я кричав і плакав. Денис же, побачивши кров, весь побілів і навіть похитнувся. Нічого не кажучи мені, він швидко втік кудись. А я сидів один і кликав на допомогу, але мене ніхто не чув. Я плакав від болю і образи, адже я думав, що Денис кинув мене одного. Але як же я помилявся. Через якийсь час я побачив, що до мене біжать Денис і моя мама. Він не кинув мене, він побіг за допомогою! Як же я був радий їх бачити. Мене відвезли в лікарню, а потім вилікували ногу.
Вже потім мій друг розповідав мені, що йому було дуже страшно і навіть погано тоді, але він розумів, що мене потрібно рятувати.
Ця історія допомогла мені зрозуміти, що Денис – мій справжній друг, що він ніколи не залишить мене в біді! Я пишаюся, що у мене є такий друг, і постараюся теж бути для нього справжнім другом!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)