Твір на тему “Дивовижне поруч”
Сучасна людина живе активним і дуже динамічною життям. Люди весь час кудись поспішають, адже навколишній світ так швидко змінюється. Доводиться адаптуватися, пристосовуватися, не зменшувати швидкостей. Тому ми й не помічаємо прекрасних і дивовижних речей, які відбуваються поруч з нами. Нам здається, що всі ми вже бачили і нічим нас більше не здивувати. Але якщо зупинитися і трохи постояти, то можна помітити масу чарівних речей. Дивна і красива природа нашої смуги. Річки, озера чистої води, поля і пагорби. Скільки краси і чистоти в кожному сході. Скільки гармонії та спокою в кожному заході.
Виїжджаючи на природу, людина не перестає дивуватися її красот. Тільки, на жаль, не кожен уважний і хоче їх помічати. Дивний зелений коник, що ховається в траві. Прекрасна сонечко або равлик, що повзе по своїх справах, ворушачи вусиками. Дивовижні їжачки, безстрашно бігають в лісі.
Краса в малому, в дрібницях. Прекрасно озеро рано вранці, коли ще не розсіявся дим туману. Природа створює приголомшливі нерукотворні пам’ятники. Тут і скелі в формі тварин або людського профілю, і найчистіші озера з впадають в них джерелами. І швидкі потоки гірських річок, і вируючі водоспади з крижаною водою. Скільки природа таїть секретів. Багато природних явищ, що викликають трепет, захоплення, здивування і навіть страх у людей. Крім чудес природних, є поруч з нами і чудеса, створені руками людей. Взяти, наприклад, стіни Кремля або Фортечний стіни. Такі стародавні споруди є в кількох містах нашої Батьківщини: в Москві, Смоленську, Пскові, Казані, Тулі. Вони побудовані століття тому, коли ще не було новітньої техніки. Всі вимірювання робилися дерев’яним циркулем, а цеглу скріплювали яєчним білком, адже не було цементу. А вежі і стіни стоять досі. А скільки прекрасних стародавніх храмів і монастирів розкинулися по просторах нашої країни.
Уважний людина завжди знайде дивовижне в простих речах, які хтось проходить повз кожен день. Прекрасне можна знайти на природі і в містах, в лісі і на річці, в селі і місті.
Життя наше прекрасне в своїй динаміці та різноманітті. Вона набагато дивніше і глибше, ніж ми звикли думати і сприймати. Ми вічно кудись поспішаємо і не дозволяємо собі милуватися і дивуватися. І тільки уважному людині відкривається справжня краса. Людина, яка не перестає дивуватися, не перестає жити.
Варіант 2
Я вважаю, що дивовижне поруч завжди. Потрібно тільки постаратися – пошукати.
Тобто дивовижне – це не обов’язково дракон! Або інопланетянин, або ще хто… Просто щось незвичайне, приємне, яке ми не помічаємо. Наприклад, ми звикаємо до вулиць, по яких поспішаємо до школи, на роботу. Вічно немає часу подивитися навіть на всі боки. Вічно в своїх думках, весь час запізнюємося. А ось підеш неспішно, дивишся – там гарне вікно, тут такий кіт! А вже якщо трохи змінити дорогу – піти по-іншому, то тут відразу такі відкриваються світи! Я одного разу проводив своєму кузину з іншого міста екскурсію по дворах нашим. Там стільки цікавого – наприклад, графіті. Він сказав, що це була найкраща екскурсія! Таку екскурсію я провів і для свого приятеля – відмінника, який постійно в своїх книжках. Так він був просто в шоці від усього.
Думаю, що часто і дивовижні люди живуть поруч снами – в сусідніх квартирах. Здорово познайомитися б! А які дивовижні речі знаходяться іноді в наших ящиках і шафах.
Коротше, я вважаю, що дивовижне не обов’язково на Ніагарі. Треба навчитися дивуватися навіть простому, знаходити в звичному щось цікаво, по-новому дивитися на все. Я не кажу, що тепер потрібно сидіти вдома і дивуватися знайденому і нікуди не їздити. Ні! Просто це почуття подиву, сприйняття нового потрібно тренувати. Інакше навіть та Ніагара здасться, ну, водоспадом. Нічого особливого! Ми ж не вміємо дивуватися, все відразу записуємо в якусь схему. І таке здивування від нового – воно триває хвилин п’ять, а після здається, що ти вже все знаєш. Здається! Такий поверхневий погляд.
І у фільмі, якщо уважно подивитися, можна знайти нове і дивовижне, і в книзі це вичитати. Адже ми самі змінюємося, змінюється і наше сприйняття.
Ось мій тато – психолог, це він навчив мене шукати дивовижне в усьому, щоб погляд не “замилювати”, як то кажуть. Я впевнений, що він має рацію. Потрібно лише трохи подолати лінь, звичку, просто подивитися навколо. Буває таке, що люди об’їздили півсвіту, а не бачили весь свій місто, де теж стільки цікавого.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)