Твір на тему “Д. І. Мендєлєєв і Україна”
Ім’я видатного хіміка, автора періодичної системи хімічних елементів Дмитра Івановича Мендєлєєва, тісно пов’язане з Україною. Вже у двадцятичотирьохрічному віці перспективний вчитель Дмитро Мендєлєєв отримав право на вільне пересування Російською імперією і відправляється до Сімферополя, де отримує своє перше місце роботи – посаду старшого вчителя.
Як делегат III з’їзду російських природознавців у 1871 році Мендєлєєв приїжджав до Києва. Вже на першому засіданні цього з’їзду його було обрано товаришем голови. Під час роботи з’їзду Дмитро Іванович неодноразово був головою засідань об’єднаної та хімічної секції і коментував доповіді учасників секцій з фізики та хімії.
З метою вивчення Донецького кам’яновугільного басейна та збільшення об’ємів здобичі вугілля навесні 1888 року Д. І. Мендєлєєв відвідав цей регіон, після подорожі до якого видатний хімік написав статтю “Майбутня сила, що зберігається на берегах Дінця”. У цій роботі він уперше виклав свою унікальну теорію про перетворення підземних покладів кам’яного вугілля у газоподібне паливо.
Після поїздки Д. І. Мендєлєєва до Донбасу доля краю кардинально змінюється. Починається будівництво залізничних ліній, активно розвивається промисловість та значно збільшуються об’єми здобичі вугілля. За короткий час Донбас стає не тільки одним з найбільших транспортних районів Європи, а й великим промисловим центром хімічної, металургійної і вугледобувної промисловості.
Ідея підземної газифікації вугілля народилася у м. Горлівка Донецької області, тому саме тут у 1937 році почала працювати перша промислова станція з переробки підземних покладів вугілля у газоподібне паливо.
Дмитро Іванович Мендєлєєв мав багато друзів по всій Російській імперії, серед яких було немало українців. Це і талановитий хімік В. Олевинський, який разом з Д. І. Мендєлєєвим складав ядро російського гуртка під час їх перебування у Німеччині, і П. Сидоренко, з яким видатний вчений навчався на природознавчому факультеті інституту, і багато інших.
Під час виборів до Російської Академії наук у 1880 році кандидатуру Д. І. Мендєлєєва з невідомих причин було відхилено. У зв’язку з цим свою підтримку і обурення діями наукових чиновників висловили українські університети Києва, Одеси і Харкова, засудивши цей ганебний для царської Росії факт. У тому ж році Д. І Мендєлєєв був одностайно обраний почесним членом Київського і Одеського університетів. Це почесне звання видатний хімік прийняв з повагою і радістю.
Згодом Д. І. Менделєєв був обраний почесним членом і Харківського університету, Полтавського сільськогосподарського товариства і Київського фармацевтичного товариства. В 1895 році Дмитро Іванович став почесним членом Київського товариства природознавців і медичного товариства в Катеринославі, а у 1905 році – товариства фізико-хімічних наук при Харківському університеті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)