Твір “Моє хобі – хокей”

У нашому дворі є невеликий занедбаний стадіон, на території якого стоять іржаві залізні ворота зі рваною сіткою. Оточує стадіон старий похилений дерев’яний паркан. Влітку ми з хлопцями часто граємо тут в футбол, а взимку наші батьки заливають землю водою, і коли вода застигає, виходить прекрасне поле для хокею.

Коли я навчався в молодших класах, я часто часом спостерігав з вікна за тим, як старші хлопці ганяють шайбу з цього льоду. Мені подобалося стежити за грою, вболіваючи то за одну, то за іншу команду. Сам я тоді тільки починав вчитися кататися на ковзанах і міг лише мріяти про те, що коли-небудь буду так же хвацько виробляти різні трюки під час гри.

Помітивши мій інтерес до хокею, тато купив нам з ним ключки і став вранці водити мене на наш каток біля будинку. Він пояснював мені правила гри, вчив рухатися і приймати паси на воротах.

Місцеві хлопці якось помітили нас і запросили в свою гру. Я був найменшим в команді, але непогано справлявся з роллю воротаря. У міру того як моє майстерність зростала, мені вдалося пограти на всіх позиціях, але найбільше мені сподобалася роль нападника, яка і закріпилася за мною.

Папа спочатку теж грав з нами, але потім, коли зрозумів, що я вже відчуваю себе впевнено в команді, став нашим суддею. З тих пір щозими ми влаштовуємо місцеві чемпіонати з хокею, в яких беруть участь різні дворові команди.

Така подія ніколи не проходить непоміченим. Завжди навколо стадіону збираються вболівальники – наші друзі і батьки. Переможцям дарують солодкі подарунки, а після влаштовують святкове чаювання. Це чудово, що в моєму житті є таке прекрасне хобі, яке дозволило мені не тільки освоїти нові спортивні навички, а й завести хороших друзів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Моє хобі – хокей”