Твір “Моє хобі – дзюдо”

Заняття спортом – це найкращий спосіб забезпечити дитині гармонійний фізичний розвиток і зміцнити його імунітет. Саме цим керувалися мої батьки, коли записували мене в секцію дзюдо.

Це бойове мистецтво вони вибрали тому, що тато колись в дитинстві теж ходив в подібний гурток. Крім того, спортивний клуб, який я продовжую відвідувати і сьогодні, знаходиться недалеко від нашого будинку.

Чесно кажучи, до школи я ніколи не захоплювався спортом, навіть в м’яч з друзями і батьком на майданчику грав неохоче. Мені більше подобалося малювати або будувати вежі з конструктора. Але коли я потрапив на заняття дзюдо до Арсенія Вікторовичу, моє ставлення до спорту різко змінилося.

Я очікував, що в секції нас відразу ж почнуть навчати різним прийомам боротьби, а наш педагог почав з розповіді про історію та філософії цього японського бойового мистецтва. Це мене дуже зацікавило.

Виявляється, фізична сила, якої я ніколи не мав, для перемоги в дзюдо не має великого значення. Вся справа в точності рухів, тактиці ведення бою і умінні продумувати свої дії. А це як раз те, чим я можу похвалитися!

Згодом наполегливі тренування дали свій результат, і тепер я можу віднести себе до числа сильних спортсменів нашого клубу. Я не раз вже брав участь в змаганнях і перемагав в них. Але я не пишаюся своїми перемогами, а сприймаю їх як наступний крок до роботи над собою.

Заняття дзюдо також дозволили мені знайти багато нових друзів, відносини з якими засновані на довірі і абсолютно позбавлені заздрості, незважаючи на спортивну конкуренцію. Крім того, освоївши бойові прийоми, я став більш впевненим у собі, в принципі, і це дуже допомагає мені в повсякденному житті.

Тому я вдячний батькам за те, що вони записали мене в секцію дзюдо. І нехай спочатку їх вибір здавався мені дуже дивним, але ніколи не знаєш, що чекає тебе в майбутньому!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Моє хобі – дзюдо”