Твір “Моє місто”

Я дуже люблю моє місто. Народився я в іншому місці, але тут живу все своє свідоме життя. Скільки я себе пам’ятаю, то всі спогади пов’язані з цим містом. Тут ходив у дитячий сад, тут пішов у перший клас, на його спортивних майданчиках грав у футбол, в його дворах розбивав сніжками вікна, тут же годував голубів.

Ймовірно, тому мені так дороги його тихі вулички і величезні проспекти. Так, проспекти – це красиво. Незвичайна архітектура, новобудови, безліч людей і машин. Але старі маленькі вулиці мого міста – ось що мене більше вражає. Тут вечорами можна побачити, як кілька молодих мам з колясками зібралися групкою і щось обговорюють, поки сплять дітлахи. Тут у дворах на лавках часто сидять бабусі і пліткують про кожного, хто проходить повз.
Тут же поруч хлопчаки грають у якусь гру, але обов’язково з елементами військових дій. То вони ніндзя, то комусь поспішають на допомогу і завжди встигають. Дівчата дошкільного віку возяться в піску, будуючи квартирки для своїх лялечок. Мені цікаво спостерігати за цим неспішним перебігом життя.

Але не тільки цим мені дорогий моє місто. Тут є алея слави з меморіалом. У цьому комплексі присутня пам’ятник з іменами і прізвищами городян, які загинули на фронті під час війни. Ці жителі мого міста віддали свої життя в боротьбі із загарбниками. Тут завжди тихо і спокійно. І постійно хтось присутній. Іноді приїжджають молодята у весільному вбранні, щоб залишити біля пам’ятника квіти. А 9 травня тут завжди багато народу! Люди і згадують про загиблих і радіють. Просто радіють життю.
Звичайно, в нашому місті є і якісь особливості і визначні пам’ятки. Наприклад, є вулиця-музей. Усі будинки на вулиці побудовані ще в позаминулому столітті. Вони відреставровані і охороняються державою. Вся ця вулиця має вигляд того часу. Замість асфальту – мощена бруківка. Вивіски оформлені в стилі того часу. Не тільки самі вдома, але й огорожі, і ворота, і ліхтарні стовпи виглядають так, як ніби потрапив в дев’ятнадцяте століття. Але таблички на кожному будинку з написом “Архітектурна цінність. Охороняється державою “вказують на те, що ти знаходишся не в тому часі. Та й тільки вони, звичайно. Будинки-то житлові! А люди там живуть самі звичайні. Ті, які ходять в сучасні супермаркети, їздять на іномарках і слухають рок. Цікаво, напевно, жити в музеї!

Багато іншого теж показово в моєму місті. Кілька вузів, пара театрів, філармонія, стадіони та спортивні комплекси. Але найголовніше – це, звичайно, люди. Студенти, професори, робочі, комерсанти і всі інші. Вони-то і наповнюють місто життям і роблять його живим і привабливим. Я люблю це місто!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Моє місто”