Твір “Міський житель так рідко зустрічається з землею”

Міські жителі з самого моменту народження заточені серед величезних хмарочосів, бетонних будівель та нескінченних доріг. Вони не знають тих відчуттів, які переповнюють сільського людини. Сільський житель ходить по росі, ступає на м’яку землю і на душі з’являється радість. Міські люди, проїхавшись в ліфті, пересідають в автомобіль, і по численних сходинках добираються до місця роботи. У місті повно розфарбованих скляних вітрин, вивісок, сірих тротуарів, все це доповнює брудне повітря. Подекуди в місті росте кілька дерев. Штучні фонтани замінюють природні водойми. Багато міських люди не знайомі з лісовими ягодами, грибами та іншими природними дарами.

Люди самі вибрали для себе цю нудну, метушливе життя, зачинившись в бетонних клітках. Вони не знають, як виглядає земля, не знайомі з її запахом. А як приємно насолоджуватися свіжим повітрям в селі. Вмиватися ранковою росою. Бігати босоніж по траві. Доглядати за грядками. Ось в чому секрет вічної молодості наших предків. Їх щоки завжди були рум’яними, очі блищали. Як говорила моя бабуся, сільські люди – кров з молоком.

Життя проходить швидко, особливо метушлива. А міський житель так рідко зустрічається з землею… Так, в містах присутні сквери, парки, клумби. Але це зовсім не те. У деяких парках і зовсім штучний газон. Присівши на лавку в сквері, ніхто не зважитися зняти взуття і пройтися босоніж по траві. Вам не здається, що роки життя проходять, а ми так і не зрозуміли, що для нас є цінністю – земля або мегаполіси.

Людина, яка звикла до комфорту, дуже рідко вибирається на природу, щоб зустрітися з землею. Тільки раз в тиждень виїжджає на дачу. Раз на півроку люди відправляються за місто, щоб скупатися в теплому озері. Забруднилися в глині, одразу ж відмивають з себе весь бруд. Кілька років тому загальної традицією була посадка дерев. Зараз вона поступово нас покидає. Міського жителя ваблять хмарочоси, нанотехнології. Тому він без пам’яті закохався в штучне середовище проживання.

Навіщо забувати землю? Адже вона наша годувальниця. Саме вона дарує нам овочі, фрукти. Вона навіть прогодовувати худобу, який пасеться на луках з соковитою травою. Сільські жителі розуміють значимість землі, а міський житель не бажає знати реального світу.

Планета Земля дала людині життя, а він це поступово це забуває. Тому городяни повинні частіше зустрічатися з природою. Це дає прекрасний результат. Люди будуть менше хворіти, і молоде покоління познайомитися з природною красою природи. Захід, схід, шум морських хвиль, пісок, який ласкаво струмує між пальців – це справжня, неповторна краса нашої планети.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір “Міський житель так рідко зустрічається з землею”