Твір-мініатюра “Злива”

Яскраве сонце. Жара. Все знемагає від нестачі вологи надлишку тепла. Хтось намагається сховатися від нещадно палючого світила, але марно – навіть тіні плавляться під натиском всюдисущих променів…

Але от у важкий від спеки повітря впроваджується запах вогкості, і дихати стає ще важче. Але як тільки свинцеве небо великими краплями розіллється по розпеченому асфальту, стане легше. Ці краплі, як алмазні кулі, розсікають повітря на мільярди освіжені осколків, безперервно зростаються в єдине ціле, біжить вниз по вулиці… Небо наливається свинцем, покритим відблисками скривдженого сонця, свинцем з домішкою незрозумілою радості, торжества. Торжествує все: від гранованою піщинки і соковитою трав’яний стрілки до тополь гігантів і людей, які безглуздо ховаються тепер уже від дощу, знову і знову ловлячи діаманти небесних крапель чистоти і свіжості, поминаючи недобрим словом то спеку, то негоду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір-мініатюра “Злива”