Твір “Мій улюблений учитель”
Учитель – це звучить велично і гордо! Дуже велику роль в житті кожної людини відіграє учитель. Адже протягом багатьох років з нами поруч йдуть наші викладачі. Ця людина грає велику роль в розвитку і вихованні кожної дитини. Адже не дарма в усі часи професія залишається найбільш шанованою і складною, тому що, на плечі вчителя лягає велика відповідальність. Це дуже складна праця, з огляду на те, що пов’язаний він з високим нервовим напруженням і постійною концентрацією. Не кожна людина може виховати і допомогти розкритися нової, ще зовсім маленькою, особистості.
Найтепліші стосунки у мене склалися з учителем історії. Про цю людину я, з упевненістю, можу сказати, що він учитель від Бога. Іноді мені здається, що це не він вибрав професію, а професія вибрала його. Це дуже чуйний, чуйний і серцевий людина.
На уроках історії в класі завжди тиша, тому що кожне, сказане вчителем, слово просякнуте любов’ю до свого предмету і учням. Знання, яке нам дає вчитель, завжди глибокі і корисні. Він говорить повільно і мелодійно, ніби дає нам час обміркувати і запам’ятати матеріал. Вся інформація, яку ми отримуємо, надовго відкладається в голові, тому підготувати домашнє завдання не складає труднощів. У вчителя історії блискуче, виходить, передати матеріал простою мовою, яка дуже добре сприймається підлітками. Наш викладач дуже хоче, що б його учні досягли поставлених цілей в житті і всіляко підтримує нас, до нього можна звернутися з будь-яким питанням, завжди допоможе і пояснить.
Уроки історії ніхто і ніколи не прогулює, навіть найслабші учні розуміють його предмет, з радістю відповідають і задають питання. Він вміє оцінювати знання учнів, незважаючи на їх психологічний і освітній статус. Іноді мені здається, що він бачить нас наскрізь і підбирає ключик до кожного учня, тому, що люблять його абсолютно все. У нашого вчителя відмінне сприйняття навколишнього оточення, тому йому дуже легко керувати будь-ситуацією, що склалася.
Я дуже рада, що в моєму житті з’явився саме такий учитель, про який я зможу розповісти своїм дітям з гордістю. Завдяки йому я стала зовсім по-іншому дивитися на освітній процес. З’явилося бажання і прагнення до навчання. Хочу висловити нашого вчителя історії величезну подяку. Адже якщо таких вчителів було більше, світ став би добрішим.
Варіант 2
Мені важкувато визначити, хто мій улюблений учитель. Я помітила, що подобаються мені ті вчителі, які ставлять мені хороші оцінки, хвалять мене. Як тільки якесь зауваження, особливо несправедливе, так мені прикро. І я бачу, що вже зовсім мені не подобається той учитель. Навіть особливості характеру, зовнішність… Все змінюється! У сенсі – для мене.
І як я можу тут в творі написати, хто мені подобається, а хто – ні. А якщо прочитає? Я не можу так зізнатися. Я краще скажу, що мій улюблений учитель – це мій викладач в музичній школі. В принципі, так і є. У нього немає конкуренції. Незважаючи на всі його вічні зауваження, він мені подобається. Точніше, це вона – Тетяна Іванівна.
Коли я захотів вчитися грі на піаніно, мене не хотіли брати – маленька ще. Руки ще не встигли розвинутися. Ніхто мене вчити не хотів! І тільки Тетяна Іванівна в мене повірила. Мої батьки дуже їй вдячні. І я теж. Хоча іноді думаю, що все це даремно – ще б рік грала в ляльки, а не на клавішах. Але батьки кажуть, що я через рік вже не захотіла б. Треба було момент ловити.
Тетяна Іванівна справедлива, але сувора. Домашню завжди доводиться робити… Може лаятися, але завжди це обгрунтовано. Ніколи не ображає. По руках не б’є, хоча всі вважають, що вчитель музики повинен.
Вона гарна. У неї завжди гарний макіяж… І вона жартує, що якщо вона змиє свої рум’яна, тіні, то її ніхто не дізнається. Років її майже як моїй мамі. У неї є чоловік, син і собака. Я рада бачити їх в парку у вихідні. Завжди вітаю її на свята. Її не всі люблять, але мені все одно.
Вона дає цікаві вправи. Іноді ми беремо сучасні мелодії навіть. Крім програми – і це так весело, здорово! Я можу підібрати вже практично будь-яку модну мелодію.
І сама вона так красиво грає. На першому уроці вона зіграла мені, так я заслухалася. Запитала, чи хочу я так навчитися. Звичайно, я хотіла. Але вона мене попередила, що доведеться працювати. Ось ми і працюємо, але це теж класно.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)