Твір “Мій край – моя Батьківщина”
Вітру, нескінченні степові вітри. Ні краплі дощу влітку, сире повітря взимку, пізня весна та рання осінь. Це – мій край, моя Батьківщина. Здавалося б, любити не зараховано настільки непередбачуване і незручне місце проживання, але я його обожнюю!
Обожнюю, весняні струмки що, розбиваючи останній сніг, біжать по асфальту вулиць. Насолоджуюся річним фруктопадом – коли всі вулиці усипані дозрілими абрикосами, яблуками, аличею і вишнями. Осіння прогулянка по степовій балці приводить в невимовне захоплення, а зима здатна захопити рідкісної спалахом низького холодного сонця.
Моя батьківщина дарує спокій і затишок моєї душі і відраду серця. Хіба можна її не любити? Ні – її можна тільки любити.
Екологічні проблеми людства
Земля – це наш спільний дім. Єдиний будинок для живуть на ній людей. Однак в нашому будинку накопичилося вже стільки зброї та бруду по кутах, що його легко можна перетворити в пил.
Нам, людям землі необхідно зосередити всі сили, щоб запобігти світовій екологічну катастрофу! В іншому випадку ми можемо стати останнім поколінням, смотрящим на яскраві зірки і красу ранкового світанку.
Разом з людством і його зневагою до питань екології з лиця Землі можуть назавжди зникнути музика Моцарта і Чайковського, фламандський живопис і фрески, сонети Шекспіра і поеми Лесі Українки… Це ж ціла цивілізація!
Люди, так-так, ви люди, які дивляться мрійливо в блакитне небо, невже ви хочете жити в бруді пилу і смогу свого існування? Але ж наша планета створювалася для щастя, миру, спокою і чистоти.
Людина в сучасному суспільстві
Коли говорять про людину в сучасному суспільстві, часом мають на увазі його пристосованість до скаженого ритму сучасного життя, вміння пристосовуватися під різні обставини. Однак якщо говорити про Людину в суспільстві сучасного світу, напевно, слід звернути увагу про його гармонійному розвитку в сучасному соціумі.
Тут важливо не тільки як людина поїла, скільки поспав і які у нього манери. Необхідно піднімати проблему і фізичного і морального, а також естетичного та інтелектуального розвитку людства. Потрібно посилити його вираз вихованості.
Найпереконливіший крок – це приклад поколінь. Важливо не розучиться спілкуватися один з одним, заповнювати своє дозвілля ніж – то іншим і цікавим. А що зараз робить сучасний громадянин світу? Утикається в екран комп’ютера або телевізора, і йти в паралельну реальність. Перебуваючи постійно в подібній кліматичній зоні, людина і людство в цілому починає потроху просто еволюціонувати в зворотному напрямку.
Суспільство, людина і культура
Суспільство повинно дати людині найкраще з того що воно має. Однак на практиці такі високі цілі розбиваються об сучасну реальність. Сьогоднішня дійсність така, що людство поступово втрачає свою культуру, проголошуючи лицемірні гасла і прапагондіруя культуру агресії в суспільство.
Це лицемірство міцно утримує людські маси в постійному стані тривоги за своє майбутнє.
Жорстока і часом бездушна сучасна культура, байдуже ставлення до слабкого, безправ’я – ось несе сучасна культура в людське суспільство. Поступово витісняється культура доброти і людяності зводячи в кіч елементи хамства, брехні і наживи.
Любити чи таке суспільство? Намагатися перевиховати культуру людини? На ці питання можна відповісти, лише провівши діалог з самим собою і своїм розумом.
Освіта в сучасному суспільстві
Для нинішнього суспільства якість сучасної освіти є актуальним ланкою в соціальному устрої життя. Скарбничка знань поступово наповнюється все новими і новими навичками і вміннями. Положення сучасної людини багато в чому визначається не стільки наявністю вузівських кірочок, а скоріше за все наявністю справжніх знань і умінь. У сучасної освіти є свої плюси і мінуси.
Якщо почати з мінусів, то в минулому освіту давалося за допомогою книг і вміння робити щось корисне руками. Сучасна освіта більше замішано на електронних гаджетах. З’явилися нові предмети, утворилися нові професії. І це добре.
Однак невміння вирішити просту робочу задачу шляхом майстерності рук деколи приводить до справжнього ступору і обмеження інтелекту. Відбувається дилема: вирішити рівняння з квантової механіки шляхом розвитку сучасної освіти ми можемо, а заштопиваніе дірки в одязі призводить до замішання. Розрахувати процес біохімії бактерії ми можемо, а відремонтувати стіл стає для нас непосильним завданням.
Може, варто старе освіту повернути обличчям до сучасного суспільно-освітнього строю?
Людина – це особистість
Кожна людина навіть найменший хоче бути особистістю. Може бути, тому діти так люблять командно-рольові ігри. По суті, ми всі особистості, але бути особистістю з великої літери дано не кожному. Посередніх особистостей багато. Вони тихі і непомітні, часом нешкідливі, а іноді з гонором і великими претензіями.
А є такі: начебто особистість, ніби людина – а якщо станеться якась біда така істота першим ховається і біжить з поля бою. Тому напевно кожна особистість – людина, але не кожна людина – особистість, якщо говорити про це пишномовним стилем.
Справжня особистість – це той, хто не тільки ініціює ідею, а й веде за собою. Така особистість не цурається брудної роботи, не біжить від відповідальності. На таку людину завжди можна покластися. Ось це і є справжня особистість – людина веде за собою.
Мистецтво в житті людини
Мистецтво існує невіддільно від життя людини. По суті, все наше життя пов’язана з мистецтвом, як у повсякденному, так і святкової життя.
Любов – основне мистецтво. Любов до вітчима дому, до природи, любов до людей, до життя. Власне це і є мистецтво. Тому як створюється воно від любові до прекрасного, до того бездоганно радісному, що ми бачимо навколо. Ми бачимо красу і намагаємося перенести її на полотно або скласти в ноти чарівної музики. Ми думаємо, що танцюрист ширяє над сценою, створюючи мистецтво, а він летить від любові. Бо без любові, без натхнення не може бути ніякого мистецтва.
Якщо ми щось любимо, то нам потроху відкривається таємниця внутрішнього світу людини або предмета. І тоді ми помічаємо найменші відблиски і півтони того що нам дорого. Намагаючись показати світу свою любов – ми створюємо мистецтво. Саме так і з’явилися справжні витвори великих майстрів – метрів світового мистецтва.
Людина потрібен людині
“Людині мало треба. Аби вдома хтось чекав “.
Р. Рождественський.
Як добре бути кому то потрібним і необхідним! Необхідність людини в людині те саме водному потоку. Ти занурюєшся в турботу і любов, немов в чисту воду струмка. Маленька дружба, що почалася ледь помітною цівкою, поступово переростає в потужний і галасливий потік спілкування.
Людина потрібен людині, щоб розповісти про свої біди і похвалитися своїми перемогами. Щоб вислухати і щоб розповісти. Ми хоробрий в хвилини відчаю і поганого, настрою сповіщаючи на весь світ “мені ніхто не потрібен”, а самі поволі спостерігаємо і чекаємо, щоб хтось прийшов на допомогу і заспокоїв.
Ми хвалимося своєю дорослістю і зрілістю, натякаючи, що можемо подбати про себе самі і затаенно чекаємо дзвінка і турботи від близької людини.
Ми говоримо “я сам”, але навіть найперші свої кроки робимо з допомогу підтримки рідної людини.
Ми потрібні один одному, тому що навіть від самотності можна втомитися. Ми шукаємо один одного, тому що проста посмішка здатна підняти нам настрій. Самі ми не впораємося ні зі своїми бідами, ні зі своїми радощами – лише будемо стояти, розмахуючи крилами від надлишку почуттів, а злетіти, не зможемо. Людина потрібен людині, щоб літати, отримувати емоції отримувати життєвий досвід.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)