Твір “Ми і батьки”

“Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Все, що дають тобі батько і мати, – це їхня праця, піт, втома… “- сказав одного разу В. Сухомлинський. І я з цим повністю згодна. Але ж ми, діти, ростемо і змінюємося, вчимося ходити, говорити, рахувати, дружити, сперечатися, любити і жити взагалі. І тут головне – батькам не перестаратися.

У п’ять років дитя сліпо вірить у те, що їхні батьки все знають, все вміють, і підкоряються їм (батькам) повністю. У десять років дитина розчарування зауважує, щось батьки не настільки ідеальні, як здавалося. У дванадцять він вже дає поради батькам. У сімнадцять – зовсім не рахується з їх думкою: воно “старомодно”. У двадцять років діти погоджуються, що їхні батьки все ж були де в чому праві. А пізніше батьки і діти стають більше, ніж друзями один для одного: виявляється, можна поговорити, посперечатися, погодитися, поступитися, пожартувати, спитати поради.

Я вважаю, що такі зміни у ставленні дітей до батьків обгрунтовані тим, що дитина розширює своє коло спілкування, чує думки різних людей, бачить помилки, відчуває різницю між рішеннями, а значить – починає мислити критично.
Однак батьки настільки звикають до дитячого наслідування у всьому і сліпому обожнювання, що часом не помічають нашого дорослішання і поводяться з нами так, ніби нам три роки, а не чотирнадцятеро.

А адже підліток бачить вже не тільки кращі сторони людей, в першу чергу, близьких.

Зазвичай в житті, свідомо чи несвідомо, люди йдуть правилу: “Якщо хочеш досягти чогось від людини – постарайся йому сподобатися”. Батьки намагаються подобатися всім на роботі, друзям, сусідам, – оточуючим їх людям.

Поступово накопичується втома, дратівливість, а вдома “виробляти” немає перед ким, тому часто все це виливається на дітей, що, звичайно, сімейні відносини не красить. Але і діти, потрапив невдачі і намагаючись стриматися в суспільстві, переносять проблеми до будинку, до батьків, зриваючись на них, замість того, щоб попросити поради.

Я вважаю, що підростаючому поколінню важливо не ставитися до батьків упереджено: “ти ж ідеал, ти ж все можеш!”, Але й не забувати про елементарну повагу, розуміючи всю цінність домашнього вогнища, сім’ї і любові батьків. Ну, а батьки повинні постійно вдосконалюватися в розумінні підліткової психології, вчитися вловлювати переходи від простого малюка – до школяра, від простого школяра – до підлітка, від підлітка – до особистості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір “Ми і батьки”