Твір “Літній дощ”

У різний час року дощ то невимовно радує, то змушує сумувати. Різні почуття викликає літній та осінній дощ.

Літній дощ – довгоочікуваний. Все живе знемагає від спеки і просить природу послати їм рятівну вологу. Найчастіше літній дощ починається до обіду. Ще вранці нічого не передвіщає дощу, яскраво світить сонце, але ось уже через пару годин повітря стає густіше, від землі йде вологе тепло. Потім сонце закривають темні хмари, піднімається вітер, який посилюється з кожною хвилиною, і ось вже починають падати перші краплі, великі і важкі, вони падають все частіше і ось вже перетворюються в дощ.

Такий дощ радує, під ним хочеться стояти, вбираючи в себе довгоочікувану вологу.
Зовсім інші почуття викликає осінній дощ.
Він не приносить радості, навпаки, найчастіше навіває смуток. Природа ніби плаче краплями дощу над тим, що закінчилося літо. Осінній дощ холодний і вогкий, його вже не доводиться чекати, він і так йде занадто часто.

Ось, здається, сонечко проглядає крізь хмари, але не дає йому вітер довго світити, знову наганяє хмари, що приносять з собою дощ.

Людина не владна над природою, він не може її змінити, не може за своїм бажанням викликати дощ або прогнати хмари, йому залишається лише чекати, коли природа сама забажає послати на землю дощ або сонце.

А в ній все рівномірно: зима і літо, осінь і весна, дощ і сонце. Одна погода змінює іншу, і обов’язково прийде день, коли буде тепло і сонячно, як і дощовий день, після якого в природі почнеться оновлення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Літній дощ”