Твір “Книги, як люди, мають свою долю, свій характер”
Книги подібні до людей в тому, що кожна з них має свою долю. Це непорушна правда, хоча вперше цю думку зафіксував на папері на початку нашого тисячоліття римський граматик Теренціан Мавр. Ніхто зі сто відсотковою ймовірністю не передбачить, долю побачила світ книги. Ні її автор. Ні її сучасники. Що чекає її? Грандіозний успіх на багато століть, поступове визнання або забуття? Спробуємо розібратися в цьому питанні.
Не існує у книг рецепту успіху. Як у людей немає “уторованого” шляху до виконання їх бажань. Є тільки велика або менша ймовірність того, що обставини, що склалися “і випадок, бог винахідник” змінять на світлофорі її долі червоний колір на зелений. Прикладів тому тьма. На мій погляд, тільки на заслуженому успіху повісті “Старий і море”, “тримаються” наступні твори Ернеста Хемінгуея. А трилогія Генерального секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва, видана 15-мільйонним тиражем, канула в “Лету” разом з розвалом СРСР. “Війна і мир” Л. Н. Толстого переживе, привертаючи до себе загальну увагу, століття. А ось його дитячі оповідання не хочеться ні читати, ні слухати. Віршами “вічного в’язня”, розбійника і п’яниці – Франсуа Війона, як і раніше, продовжують захоплюватися цінителі поезії. А вірші багатьох пихатих придворних поетів нікому вже не відомі.
Зараз все менше і менше затребувані паперові книги. Але це не означає, що люди стали менше читати. Просто вони перейшли на інший формат. Читають книги на спеціальних пристроях або слухають аудіокниги. Можливо, що дійде справа до передачі відразу в мозок і візуалізації мислеобразів. Може бути придумають що-небудь і гірше. Але одне залишиться незмінним – людська натура. З її жагою до знань і необхідністю пізнання нового, до сих пір незвіданого. І стислі до мінімуму, до країв наповнені прихованою рекламою, новинні повідомлення тут не годяться. Потрібен вдумливий співрозмовник. З ним можуть сполучатися душевні струни або, навпаки, лопатися від попадання в протифазу. З ним можна погоджуватися і слідувати його порадам. З ним можна запекло сперечатися і чинити за принципом – “від противного”. Але він повинен бути. І часто цей співрозмовник книга, яка подолала всі мінливості своєї долі і дійшла до нас. А її формат не так вже й важливий.
Варіант 2
Повний вислів Теренціана Мавра про долю книги має кінцівку, яку найчастіше опускають. У ній йдеться про те, що подальший шлях книги залежить від прийняття читачем. Смаки читачів змінюються протягом століть, тільки по-справжньому талановиті книги з глибоким змістом і високою художньою цінністю перемагають час і обставини.
Доля книги – дуже важлива тема для літератури. Багато книги стали відомими читачам не відразу, а пройшовши важку, повну випробувань, дорогу. Життєвий шлях автор дуже часто залежить від того, як сприймуть його твір видавці, надрукують чи залишать в невідомості. Раніше від цього залежала можливість автора писати і працювати далі. Зараз книгодрукування стало більш доступним, багато авторів, ку яких є можливість, публікують свої книги самостійно, оплачуючи роботу видавництва. Ось тільки увійти в історію можуть найдостойніші і якісні літературні твори.
Ще в минулому столітті знамениті зараз автори стикалися з проблемою неприйняття книги видавцями, в основному, через політичні переконання. Так, книга “Майстер і Маргарита” побачила світ лише через 30 років після написання, через 27 років після смерті автора. Після друку вона здобула велику популярність і зробила ім’я М. А. Булгакова безсмертним.
Відомі приклади написання книг в дуже важких умовах, саме в таких ситуаціях, як втеча, посилання або висновок, письменник прагне висловити свою творчу і вільну натуру. Якщо він не може бути на волі, то відкриє свій світ в слові. Книги, написані в умовах ув’язнення – це “Кобзар” Т. Шевченка, що вийшли пізніше в збірниках. У авторів поезії не було часом навіть паперу і чорнила, вони писали на маленьких клаптиках паперу, доводилося ховати перо й олівець. Твори А. С. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова також написані на засланні, але їм було набагато вільніше в привітних південних містах.
По-іншому взяли свого часу книгу Д. Дефо про Робінзона Крузо, вона моментально стала розкуповувати і знайшла величезну популярність. Однак спочатку ніхто не хотів брати рукопис у ще невідомого письменника. Варто було ризикнути одній людині, повірив в здібності і талант автора, і книга знайшла своїх читачів. Тепер цілі покоління зачитуються цим пригодницьким твором.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)