Твір “Кішка – мій чотириногий друг”

Мій улюбленець – це, звичайно, кішка моя. Чому “звичайно”? Просто я завжди дуже любила кішок. Цю красуню я принесла з вулиці. Я так просила маму залишити цього кошеня! Адже я так давно мріяла… Ми звозили кошеня до ветеринара, який сказав, що це дівчинка. Ще він сказав, що нічого “кримінального” у неї немає. Тому мама заспокоїлася, назвала кошеня Марусею, зробила мене відповідальною за її виховання. Мені самій приємно про Марусю піклуватися.

Вона ласкава і навіть делікатна (так каже моя бабуся) кішка. Я за неї прибираю, розчісую її, годую, граю з нею. Добре, що з нею не треба гуляти! Зате, ми з нею граємо в хованки, в догонялки… і ще вона дуже любить фотографуватися! І вона дуже добре виходить на фотографіях. Я часто прошу маму нас з Марусею сфотографувати.

Ми завели їй паспорт, зробили перші щеплення. Потрібно не забути, що через рік багато потрібно повторювати. Ще я купила їй на свої заощадження справжній котячий будиночок. І пару мишок. Звичайно, іграшкових. Головне, що вона із задоволенням грає. Але більше всеггтона любить грітися на сонечку. Лягає на підвіконні над батареєю і гріється в променях сонця. Вона справжня неженка і красуня. Я навіть намагаюся її намалювати, добре, що вона любить лежати і відпочивати.

Їй дуже приємно людське увагу. Я її дуже люблю. Батьки, бабуся з дідусем теж її полюбили. Коли приходять гості, то вона завжди в центрі внііанія. Дуже не любить Маруся, коли про неї забувають. Відразу ображається, але щоб усі бачили її образу. Тепер я мрію, щоб у неї були кошенята: штук п’ять або сім. Мама поки проти. Бабуся хапається за серце, нікуди Марусю гуляти не пускає. Їм шкода штор і меблів. Але думаю, що вони скоро пошкодують. Пошкодують Марусю. Або я принесу їй приємного кошеня з вулиці! Адже вона повинна відбутися як жінка. У сенсі, як кішка-мати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Твір “Кішка – мій чотириногий друг”