Твір-есе “Історія людства”

Історія людства – це історія його прогресу, історія знань і культури. Літописи і книги, а тепер ще кіно і відео здатні передавати накопичений людьми запас знань. І вони відзначають віхи того, як цей запас знань поповнюється чимось новим.

Нещодавно я дивився з батьком фільм 2006 року “Апокаліпсис”. Це кіно про древню цивілізацію майя, де не знали колеса і приносили богам людські жертви в разі посух і хвороб. Але прийдуть в Америку конкістадори, познайомлять місцевих жителів і з колесом, крім усього іншого… завоюють їх землі і підпорядкують їх собі. Тоді, думаю, ці люди розуміти, що принось-ні принось жертви, а краще від цього жити не станеш, хвороби не підуть. Так скарбничка знань людства стала трохи повніше.

У 16-му столітті в Європі винайшли мікроскоп і телескоп. Вже через століття вчені почали говорити про те, що в мікроскоп можна спостерігати живих істот, що менше самої крихітної воші! Напевно, домогосподарки, як і зараз частенько у відповідь на сенсації, говорили: “Брехня!” І йшли на кухню пекти пиріг. Але тоді стався черговий прорив в культурі і науці. “Не все-то ти, чоловіче, бачиш на власні очі, не всі ж знаєш про світах великих і маленьких!” – ніби сказала природа: “А роздивись-ка на місці, що здається тобі порожнім, сотню дрібних комашок!”

Зараз ми теж живемо в епоху прогресу науки і техніки. Ми вже 10 років як провели вдома Інтернет та користуємося ним з батьками і сестрою. Для нас це і кінозал, і бібліотека, і довідник корисної інформації, і магазин товарів.

Моя мама ще пам’ятає свою прапрабабусі, з якої жила в дитинстві в селі. Цій жінці випав неймовірно довгий вік: вона прожила сто шість років. Шкода, мамі було всього десять років, коли бабусі не стало, але дещо з її оповідань вона запам’ятала. Наприклад, бабуся ще пам’ятала, як в їхньому містечку на півдні Росії сталася страшна епідемія віспи, від якої померло багато народу. А де тепер чорна віспа? Немає її більше, перемогли щепленнями! Вона пам’ятала, як в їх містечко привезли перший автомобіль, такого раніше ніхто не бачив! І він ще років десять залишався там єдиним! А тепер, мені здається, авто навколо більше, ніж людей.

Що ще принесе історія людству? Я сподіваюся на хороше. На нові ліки від хвороб, наприклад. А в цілому все сподіваються на добро і щастя. Історія – це ж не тільки винаходи. Це і літопис людського щастя, помилок і досягнень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір-есе “Історія людства”