Твір-аналіз оповідання “Пан із Сан-Франциско” Буніна
Розповідь великого російського письменника І. А. Буніна, показує нікчемність людини перед смертю. Як би багатий він не був, хоч би якою владою не володів, смерть підстерігає його неминуче. Бунін осмислив суть людського буття і неминучості смерті.
Розповідь “Пан із Сан-Франциско” був написаний письменником в 1915 році. Писав він його під враженням повісті Т. Манна “Смерть у Венеції”. Але були й інші причини. Важливо так само час коли було написане оповідання, це 1915 рік, в Європі бушує війна (Перша світова), Росія воює з Німеччиною і Австрією вже другий рік, несе великі втрати. На думку багатьох письменників, ця війна ознаменувала “кінець старої Європи”. Поет А. Ахматова сказала що “з 1914 року почався XX століття”. Ще одна причина, яка спонукала письменника написати розповідь, – це загибель “Титаніка”, корабля який втілював всю міць старого світу і затонулого від зіткнення з айсбергом в 1912 році. Бунін використовує метафору в оповіданні блискучий пароплав, на якому зібралися вершки суспільства називається “Атлантида”.
Атлантида це міфічний острів, який загинув 130 століть назад. Його поглинула морська безодня. Тут як би простежується зв’язок між загибеллю стародавньої цивілізації і сучасністю (1915), війною і винищенням націй. Корабель “Атлантида” пливе серед бурхливого моря, поряд з ним на диби величезні хвилі готові його поглинути, але йому все не по чому. На цьому веселощі йде повним ходом, люди не звертають увагу на бурю, яка бушує зовні. Бунін дуже чітко відобразив настрій російського суспільства (особливо аристократії та інтелігенції) як порожня, ніякого передчуття небезпеки. Саму метафору розповіді можна визначити як передчуття чогось великого і жахливого. І дійсно, через 2 роки в Росії вдарить революція, впаде 300-річна імперія, мільйони людей будуть вбиті.
Ось як описує корабель сам Бунін, – “пароплав – знаменита” Атлантида “- був схожий на величезний готель з усіма зручностями, – з нічним баром, зі східними банями, з власною газетою і життя на ньому протікала досить розмірено”. Люди на кораблі не дбають про майбутнє, для них корабель цілком надійний. Так само і пан з Сан-Франциско (у нього немає імені) не турбується про майбутнє. Але, майбутнє наздоганяє його на острові Капрі, він помирає, навіть не усвідомивши що сталося. Він розкидався грошима, говорив зі зневагою до людей нижче його за статусом і ось він мертвий. Для нього не знайшлося труни на острові (не дивлячись на великі гроші). Його прах повертається в Америку в коробці з-під содової, їде він уже не в каюті першого класу, а в трюмі, захований від великосвітського суспільства, якому наплювати на нього, воно так само веселиться, на кораблі “Атлантида” серед шторму і хвиль. Зі скель Гібралтара, Диявол стежив за що йде в темряву “Атлантидою”.
Варіант 2
Розповідь знаменитого письменника Буніна “Пан із Сан-Франциско” був написаний вперше в збірнику під назвою “Слово”. Тут письменник розповідає, а також замислюється про життя і смерті.
У цьому оповіданні головні герої зустрічаються не тільки з багатством, але ще і злиднями, образами, а також і тих людей, які не замислюються про те, що буде далі, а пропивають кожен день і даремно проживають своє життя. Крім цього тут є і багаті люди, у яких досить грошей для того щоб купити собі все що їм потрібно для життя. Ось тільки в цьому житті не все можна купити.
Часом люди хочуть здаватися добрими і показують всім свої почуття. Але ж насправді це куплені люди, яким заплатили для того щоб вони їх зобразили. За очі вони ненавидять людей, а ось коли вони зустрічають свого ворога, то дивляться в очі, хвалять і лестять.
Тут же є чоловік, який в житті ще нікому нічого не зробив хорошого. Він живе за рахунок того, що люди нижчого рівня платять йому гроші, а він їх витрачає не тільки на себе, а й на свої потреби. Доля розпоряджається по-своєму життям кожної людини. І в результаті людина дуже сильно хворіє, а через деякий час вмирає. Всі хто раніше був його друзями, навіть про нього не згадали і не прийшли на поминки. Його родичі зітхають з полегшенням, коли бачать його в труні. Якщо раніше йому потрібні були і багатство і слава, а ось після смерті все залишається на своїх місцях і йому вже нічого не потрібно.
Якщо раніше його скрізь приймали з задоволенням, то тепер все змінилося. І його ніде не хочуть бачити. І навіть труну ніхто не хоче йому замовляти. А замість цього вони просто знаходять звичайний ящик і кладуть туди померлого. Для того щоб він нікому не заважав його тягнуть в найтемніший і дальній трюм, який тільки є на кораблі.
Даний розповідь дуже сильно відрізняється від інших творів Буніна. Адже всі інші розповіді наповнені описом природи.
А тут всі події закручуються навколо нашого головного героя. Прочитавши цей твір, мимоволі починаєш замислюватися над тим, як змінюється суспільство і ставлення до кожної людини. Поступово суспільство деградує. Їм стає неважливо ваш стан або почуття. Кожна людина підпорядковується тільки грошей, а інші для нього просто речі, які можна або підняти, або подалі відкинути.
Люди багато міряють грошима, ось тільки одне не можна виміряти за допомогою грошей, це смерть. Вона забирає людини і їй зовсім неважливо багатий він чи ні. Він все одно буде лежати в одній землі з бідняком. І відкупитися за допомогою грошей від неї ніяк не вийти.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)