Тваринне населення тундри і арктичних пустель
Бідність рослинного покриву тундри спричинила бідність видового складу і спрощену структуру тваринного населення. Короткий вегетаційний період рослин зумовив активність більшості тварин лише в літні місяці, а решту часу (понад півроку) вони перебувають в стані анабіозу (безхребетні), сплячки (хом’яки, ховрахи) або мігрують за межі тундри в південніші широти (майже всі птахи і ссавці). Лише деякі тварини здатні бути активними в тундрі протягом всього року, наприклад лемінги, деякі полівки, частково північні олені, зайці-біляки, песці, вовки, білі куріпки, полярні сови. Життя тварин в тундрі сконцентроване переважно в грунтово-приземному ярусі. Кількість тварин у різні роки значно коливаються залежно від кліматичних умов, а також зміни запасів рослинних кормів. Серед сапрофагів за кількістю переважають дуже дрібні круглі черви (нематоди, мікроантроподи, кліщі), а також дрібні черви (енхітреїди та дощові черви і личинки комах-типулід). За біомасою переважають дощові черви, представлені єдиним видом – ейзенією Нордшельда, довжина якої сягає 30 см. Протягом всього року зелену масу рослин споживають лемінги (Lemmus lemmus) і лемінгові полівки (Alticola lemminus). У копитного лемінга, який поширений в західному секторі Євразії, до зими кігті третього і четвертого пальців переростають у міцні вилоподібні копита, якими він легко копає зимові підсніжні ходи і добуває їжу (листя, пагони, кору). Влітку лемінги харчуються ягодами, грибами, лишайниками і швидко розмножуються. Ховрахи і хом’яки живляться здебільшого рослинними кормами і насінням, а також деякими безхребетними. На зиму вони впадають у сплячку. У гірських тундрах поширений сніговий або товсторогий баран. В арктичній тундрі в постльодовиковий період значно ширше, ніж тепер, був поширений своєрідний родич цих баранів – мускусний вівцебик. Нині його ареал обмежується північним узбережжям Північної Америки і деякими полярними островами, зокрема Гренландією. Відновлена популяція вівцебика на Алясці, а також на Таймирі, а також на острові Врангеля в заповідниках. Стада оленів супроводжує тундровий вовк, який має світле та пишне хутро.
Зелена маса рослин є кормом і для багатьох птахів, зокрема білої і тундрової куріпок, що змінюють літнє яскраво-коричневе опірення на зимове білосніжне. Обидві куріпки мають циркумполярний ареал, хоч на зиму можуть мігрувати в лісотундру. Більшість тундрових птахів є перелітними: білий або тундровий лебідь, білолоба гуска, чорна, чер-воновола і канадська казарка, а також пуночка та подорожник лапландський з вівсянкових. Найширше представлені кулики (понад 25 видів), для яких кормом є комахи, павуки, черви, молюски, навіть дрібні рачки. Характерним мешканцем тундри є довгохвостий поморник, який руйнує гнізда птахів, поїдає яйця й пташенят, а також лемінгів і полівок.
На скелястих побережжях тундри формуються великі зграї птахів – пташині базари, де переважають кайри і чайки. Вони здебільшого харчуються рибою та іншими морепродуктами. У деяких місцях на островах можна простежувати великі лежаки морських ссавців – моржів і гренландських тюленів.
Особливу групу зоофагів утворюють комахи-кровососи й паразити. Влітку в тундрі багато комарів, мошки, оводів, що нападають на ссавців і птахів.
На островах субантарктики гніздуються пінгвіни (декілька видів), а також гігантський буревісник та кап-ський голубок. Деякі острови є місцем розмноження моржів та морських слонів (рис. 8.30, 8.31) та південних котиків, які поживу добувають у морі. Велику загрозу для розмноження пінгвінів становить великий поморник, який поїдає яйця і пташенят. У різних варіантах тундр біомаса коливається від 10 до 50 т/га, а продуктивність – від 1 до 5 т/га за рік, тобто 10% від біомаси. На субантарктичних островах біомаса максимальна для тундр – близько 50 т/га, а продуктивність – 10 т/га за рік, що становить 20% всієї біомаси. Біомаса арктичних пустель мінімальна і не перевищує 5-10 т/га, а щорічна продуктивність (3-5 ц/га), що дорівнює менше 10% від загальної біомаси.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)