ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ
ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ (30.07.1695, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – р. см. невід.) – письменник першої половини XVIII ст.
Син березанського сотника. Навчався спочатку у місцевій школі, потім у Київській академії, яку не закінчив. З 1710 р. мандрував по Україні та Білорусі. Свої мандри описав у автобіографічному творі, що є одним з найкращих зразків автобіографічної прози того часу, типової для творчості “мандрівних дяків”. Рукопис повністю не зберігся, але й відома частина є цінним матеріалом для розуміння тогочасної епохи, оскільки відтворює колоритну картину побуту й життя мандрівних студентів.
І. Турчиновський був писарем, учителем, співаком, в його біографії натрапляємо на твердження, що він був і автором п’єси, поставленої на Світлу Неділю в Мотилеві, коли “виправили діалог з інтермедією, на якій багатолюдство благочестиве зібралось. І всі тому дивувались, бо там, в тих краях, такої речі не бачили”. Текст інтермедії і діалогу до нас не дійшов. 1718 р. І. Турчиновського висвячено на священика в рідному містечку, подальша доля його невідома.
Літ.: Автобиография южнорусского священника 1-й половини XVIII в. // Киев. старина. 1885. № 2; Житецкий П. Странствующие школьники в старинной Малороссии. // Киев. старина. 1892. № 2.
М. Шевчук
Related posts:
- Ілля Муромець і Соловей-Розбійник. Реальність (історія, побут, звичаї) і художня вигадка в билині. Ідеал воїна-захисника в билині Ілля Муромець і Соловей-Розбійник. Утілення людських чеснот у творі та елементи фольклору – Билина Ілля Муромець і Соловей-Розбійник – Билини і балади Мета: здійснити цілісний аналіз змісту билини “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник”, з’ясувати провідну ідею твору; акцентувати увагу учнівської аудиторії на особливостях художнього світу твору та образі билинного героя; вчити учнів виявляти характерні ознаки билини в тексті, знаходити фольклорні та фантастичні елементи билинного тексту; формувати аналітичні здібності учнів, розвивати навички аналізу епічних творів, сприяти формуванню уважного читача. […]...
- ЧАВЧАВАДЗЕ, Ілля Григорович (1837 – 1907) ЧАВЧАВАДЗЕ, Ілля Григорович (27.10.1837, Кварелі в Кахетії – 30.08.1907, с. Ціцимурі) – грузинський письменник. Народився в аристократичній родині. Його батько, Григорій Чавчавадзе, належав до відомого у Грузії князівського роду, був офіцером Нижегородського драгунського полку, брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 pp. Мати поета, Марія Бебурішвілі, була вихована в інтелігентній дворянській сім’ї, добре […]...
- Ілля Юхимович Рєпін Ілля Юхимович Рєпін народився 24 липня 1844 року в місті Чугуєві Харківської губернії (нині Харківська область, Україна) – помер 29 вересня 1930 року в Куоккале Фінляндія (в даний час Репино Ленінградська область). Батько Іллі був військовим, тому віддав сина до школи топографів. Провчившись там близько трьох років, Ілля став навчатися у місцевого іконописця І. М. […]...
- Давньоруський богатир Ілля Муромець (на основі билин про Іллю Муромця) – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ ТА БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас Таємничими, загадковими і прекрасними були давні слов’яни, що утворили державу – Київську Русь. Цікавим був і фольклор давніх русичів, в якому особливе місце посідають билини. Чимало богатирів породила земля Руська, найстаршим із них був Ілля Муромець. Ілля – хліборобів син, який мешкав у місті Муромі. Тридцять літ він сидів сидячки, аж поки “старчики мандровані” не […]...
- ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ – ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ А хто б нам сказав про старовину, Про старовину, про бувальщину, Про того хоча б Іллю Муромця? У славетному місті Муромі, У селі було Карачаровім Жив собі Іван Тимофійович, Хлібороб, а з ним син укоханий, Ілля Муромець, син Іванович. Сидів сидячки Ілля Муромець, Ілля Муромець, хліборобський син, Сидів сидячки рівно тридцять літ. Раз пішов Іван […]...
- Питання до заліку (XVIII ст.) – Додатки 1. Загальна характеристика літературного процесу XVIII ст. 2. Літературні особливості козацьких літописів. 3. Публіцистичне спрямування “Історії русів”. 4. Зміст і форма “Мандрів до святих місць” Василя Григоровича-Барського. 5. Творчість Феофана Прокоповича. 6. Драма Георгія Кониського “Воскресіння мертвих”. 7. Образ Богдана Хмельницького у драмі “Милість Божа”. 8. Інтермедії XVIII ст. 9. Вертепна драма. 10. Художні засоби […]...
- ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК – ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ – 7 КЛАС Билина – героїчна, інколи соціально-побутова, епічна пісня, поширена в XI-XIII ст. В народі подібні пісні зазвичай називали “старинами” або “старинками”, а термін “билина”, як гадають, був уведений у XIX ст. І. Сахаровим, який взяв його з вислову “Слова о полку Ігоревім”: “по былинам сего времени” (до того часу подібні твори називали “богатирськими казками”). Основний зміст […]...
- “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник”. Ідеал воїна-захисника в билині – БИЛИНИ ТА БАЛАДИ Тема. “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник”. Ідеал воїна-захисника в билині Мета: навчальна: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст билини, символіку, висловлювати власне враження про них, емоційне ставлення до змальованих подій, героїв; давати визначення жанру билина, виявляти її характерні ознаки; розвивальна: розвивати вміння аналізу та інтерпретації художнього твору, творчі здібності, критичне мислення; виховна: сприяти формуванню прагнення до розширення […]...
- “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник”. Реальність (історія, побут, звичаї) і художня вигадка в билинах – БИЛИНИ ТА БАЛАДИ Тема. “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник”. Реальність (історія, побут, звичаї) і художня вигадка в билинах Мета: навчальна: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст билини; навчити розрізняти реальність та вигадку, визначати символічність та алегоричність образів; розвивальна: розвивати образне та критичне мислення, навички виразного читання билин, коментування, висловлення власних вражень та думок; виховна: сприяти формуванню патріотичних почуттів, почуття пошани […]...
- Значення імені Ілля. Походження і таємниця імені Значення імені Ілля – сила божа. Ім’я давньоєврейського походження. З дитинства Ілля дуже господарський – із задоволенням допомагає батькові і матері в будинку і на дачі. Вже з ранніх років стоїть спостерігати за колом спілкування хлопчика – він легко піддається поганому впливу. Має гостру інтуїцію і розвинений інтелект. Має здатність бачити явище з усіх боків […]...
- ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК – БИЛИНИ ПРО ІЛЛЮ МУРОМЦЯ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас БИЛИНИ Билина – героїчна, інколи соціально-побутова епічна пісня, поширена в IX-XIII ст. У народі подібні пісні називали “старинами” або “старинками”. Термін “билина”, як вважають, був уведений у 30-40 рр. XIX ст. І. Сахаровим, який взяв його з вислову “Слова о полку Ігоревім”: “по былинам сего времени” (до того часу подібні твори називали “богатирськими казками”). Основний […]...
- Ілля Муромець і Соловей-Розбійник. Реальність і художня вигадка в билині. Ідеал воїна-захисника. Утілення людських чеснот в образах героїв билин. Елементи фольклору Мета: поглибити знання учнів з літератури, на прикладі повісті “А зорі тут тихі…” ознайомити їх з творчістю Б. Васильєва; розвивати навички аналізу твору, художніх обраню, переказу Прочитаного, виразного читання; виховувати високі моральні якості, почуття вдячності до тих, хто відстояв мир. Обладнання: портрет Б. Васильєва, виставка його книг, тексти повісті “А зорі тут тихі…”. Від уміння […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) 1. Розкажіть про розвиток освіти в Україні кінця XVIII – перших десятиліть XIX століття. Як він вплинув на розвиток науки? 2. Чому період розвитку української літератури кінця XVIII – перших десятиліть XIX століття отримав назву нової літератури? 3. Чому друга половина XVIII століття стала часом розвитку національної культури та піднесення національної свідомості? Яка роль української […]...
- ДІВОВИЧ СЕМЕН ДІВОВИЧ СЕМЕН (рр. нар. і см. невід.) – письменник другої половини XVIII ст. Походив із давнього козацького роду на Стародубщині. Вихованець Київської академії і Петербурзького академічного університету. Був перекладачем Генеральної військової канцелярії в Глухові та архіваріусом “Малоросійської генеральної архіви”. Написав 1762 р. полемічний діалог “Разговор Великороссии с Малороссией” – один із найвидатніших поетичних творів другої […]...
- ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН) ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН) (1513, с. Оріховці Перемишльської округи – 1566). З 1526 до 1543 р. навчався в Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському та Болонському університетах, де здобув прекрасну гуманітарну освіту, оволодів латинською, давньогрецькою та давньоєврейською мовами. Повернувшись на батьківщину, розпочав активну літературну діяльність, яка мала спрямування, сформоване тогочасною західноєвропейською культурою. Перу С. Оріховського належать ораторські, публіцистичні […]...
- КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ (бл. 1815, на Харківщині – 1854, Харків) – письменник. Народився в сім’ї священика, навчався у Харківській духовній семінарії (виключений 1841 р.). Служив у сільських церквах та в Харкові. Належав до гуртка українських письменників у Харкові кінця 30-х – початку 40-х років XIX ст. (О. Корсун, М. Петренко, С. та П. Писаревські). Навчаючись у […]...
- Історія русів “Історія русів” – найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця XVIII ст. (за іншими версіями – початку XIX ст.), своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Авторство не встановлено: приписувалося Г. Кониському, О. Безбородьку, Г. Полетиці та ін. Існує в кількох копіях, оригінал не зберігся. Написана російською мовою. Серед описаних […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- МИГУРА ШАРЮН МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет. Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику. 1704 р. одержав сан […]...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю сего літописна от типографов”. Переклав з латинської мови на книжну українську житіє св. Макарія Римського (збереглося в рукописі). Літ.: Шляпкин […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН (бл. 1550 р., м. Судова Вишня, тепер Львівської обл. – після 1621 р. на Афоні) – письменник – полеміст, мислитель. Про його життя відомо небагато: Іван – це ім’я чернече, а Вишенський могло означати місце народження, хоч у м. Судова Вишня фіксується прізвище Вишенський (В. Щурат). Навчався спершу в рідному місті, потім у […]...
- Лубкова література Лубкова література – дешеві масові літературні видання з ілюстраціями. Поширювалися в Україні (та Росії) з другої половини XVIII ст. Спочатку на лубках (липовому лубі), містили віршові та прозові ілюстровані тексти (адаптовані тексти рицарських романів про Бову Королевича, Єруслана Лазаревича та ін., житій святих тощо). З’являлися співаники (“Молодий чумак”, 1884; “Сліпий кобзар”, 1883), сонники, побутові сцени […]...
- Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “Дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
- Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
- Псалми – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Псалми (від грец. Ψαλμόζ – хвалебна пісня, первісно – ударяти по струнах, спів під акомпанемент струнного інструмента) – жанр духовної лірики. Перші псалми, зібрані в Псалтирі, приписуються біблійному цареві Давиду. В цей біблійний текст увійшло 150 псалмів. У східнослов’янських культурах Псалтир став відомим з XI століття й використовувався з навчальною метою: за ним вчили uрамоті […]...
- ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім’я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло – церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 12.05.1823, Київ) – учений, письменник, церковний і освітній діяч. Навчався в Київській академії. Потім разом з батьком, якого призначили настоятелем російської церкви в Токаї, перебрався до Угорщини. Там продовжив навчання в пиярській школі. Навчався в Презбурзькій гімназії, цісарсько-королівській […]...
- Гедимин (ок. 1275-1341) Гедимин стал великим князем литовским в 1316 году. Он продолжил присоединения западнобелорусских и западноукраинских земель к великому княжеству. В 1316 в Литву была присоединена Берестейская земля, в 1326 – Минск, 1336 – Туров и Пинск; после гибели Юрия II Болеслава (1340) в Галиче сел сын Гедимина Любарт, в 1332 году в Новгород на княжение впервые […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО (1773 – 20.09.1846, м. Гадяч, тепер Полтавської обл.) – поет. Походив з родини флотського священика. Закінчив Полтавську, духовну семінарію. Працював учителем Гадяцької повітової школи. У 40-х роках написав поеми “Наталя, або Дві долі разом” і “Гарасько, або Талан і в неволі”. Першу з них дослідники вважають своєрідним українським варіантом “Германа і Доротеї” Й. […]...
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той […]...
- Бароко: який зміст цього терміну? Бароко: який зміст цього терміну? У XVIII столітті слово “бароко” вживалося для характеристики, часто негативної, літературних творів складної форми. Проте його походження точно не встановлене, незважаючи на побутування в кількох мовах. У португальській вираз регоlа Ьаггоса означає перлина неправильної форми. Латинське слово Ьагосо – це термін логіки, особливо складний вид висновку. У перекладі з італійської […]...
- Запорожская старина “Запорожская старина” – фольклорні й історико-літературні збірки, упорядковані і видані І. Срезневським у Харкові 1833-38 в шести випусках. Основну частину змісту складали історичні пісні і думи XVI-XVTII ст. (“Втеча трьох братів із города Азова”, “Отступник Тетаренко”, “Надгробна пісня Чураю”, “Подвиги Сави Чалого”, “Мазепа” та ін.), а також народні перекази, легенди, уривки з козацьких літописів, “Історії […]...
- ВОДЕВІЛЬ Водевіль (франц. vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла у Франції, але щодо її етимології існують дві версії. За першою з них, назва походить від “водевірів” – веселих пісень (куплетів з рефреном), які складав […]...
- Киевлянин “Киевлянин” – літературно-науковий альманах, виданий М. Максимовичем трьома випусками (1840, 1841, 1850. Перші два вийшли в Києві, останній – у Москві). До перших двох книг входили наукові статті М. Максимовича, присвячені стародавньому Києву, ряду давніх міст, їх історичним, культурним, писемним пам’яткам; статті В. Домбровського з історії Волині, а також вірші В. Жуковського, В. Бенедиктова та […]...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом […]...
- ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО (04.01.1837, м. Кременчук, тепер Полтавської обл. – 18.03.1911, Київ) – визначний філолог, педагог і громадський діяч. Навчався в Полтавському повітовому духовному училищі (1847-1851), Полтавській духовній семінарії в Переяславі (1851-1857), у 1857-1860 рр. – студент Київської духовної академії, з якої його виключено за неблагонадійність. У 1860- 1864 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. […]...
- Водевіль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Водевіль (франц. Vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла у Франції, але щодо її етимології існують дві версії. За першою з них, назва походить від “водевірів” – веселих пісень (куплетів з рефреном), які складав […]...