Трудова міграція

Після другої світової війни розміри міжнародних міграцій знову стали зростати і до кінця XX ст. досягли масштабів нового “міграційного вибуху”. Як і раніше, основна причина цих міграцій – економічна, коли люди їдуть у пошуках нового місця докладання праці, кращого життя.

Такі міграції отримали назву трудових міграцій.
У результаті наприкінці XX в. за межами своїх країн постійно або тимчасово працюють уже 35- 40 млн. чоловік, а з урахуванням членів сімей, сезонників і нелегальних емігрантів – в 4-5 разів більше. Найбільше іноземних робітників у Швейцарії, де на частку припадає близько 10% працюючих. Основний потік таких трудових емігрантів направляється із в економічно розвинені країни. Але трудові міграції існують також між економічно розвиненими і між країнами, що розвиваються. Головна причина такого роду міжнародної міграції робочої сили – великий розрив у рівнях життя і заробітної плати між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються. Проте в США, Західній Європі іммігранти, особливо молодь, нерідко змушені братися за найважчу, низькооплачувану і не престижну роботу. Звичайно, їх можна зустріти і на сучасних підприємствах. Але більшість осідає або в шахтах і на будівництвах, або у сфері послуг, стаючи продавцями, рознощиками, офіціантами, ліфтерами, сторожами, водіями, прибиральниками сміття і т. П.

У другій половині XX в. з’явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка на відміну від колишньої “витоку москалів” отримала найменування “відплив умів” (або “перекачування мізків”). Суть її полягає в переманюванні іноземних учених, інженерів, лікарів та інших спеціалістів високої кваліфікації. Почалася вона з відтоку з країн Західної Європи в США, але потім головними постачальниками таких іммігрантів – “інтелектуалів” також стали країни, що розвиваються. “Витік умів” вкрай негативно позначається на економіці і культурі цих країн, де прошарок інтелігенції і так ще нечисленна. В кінці 80-х – початку 90-х рр. у зв’язку з політичною і економічною кризою посилилася “відплив умів” з Росії, України, інших країн, що входили раніше в СРСР.

Криза 2007-2009 років загальмував трудову міграцію у світі. Глобальна рецесія привела до скорочення числа нових трудових мігрантів у світі, але мало хто з покинули батьківщину в більш благополучні часи вирішив повернутися.
Для деяких країни це виявилося особливо чутливо: наприклад, в Молдові перекази від гастарбайтерів становили третину ВВП країни, а з настанням кризи вони скоротилися на 37%. Багато країн з настанням кризи посилили умови для трудових мігрантів: так, у грудні 2008 року Росія оголосила про скорочення числа видаваних дозволів на роботу для іноземців удвічі – з 4 мільйонів до 2 мільйонів.

Скорочення обсягу грошових переказів трудових мігрантів відображає скрутне становище, в якому вони опинилися. Серед них було особливо багато працівників таких галузей, як будівництво та готельний бізнес, які особливо сильно постраждали від кризи, через що багато хто позбувся роботи. Але повертатися вони не поспішають: на батьківщині економічні умови часто виявляються ще гірше, а в майбутньому можливості поїхати працювати за кордон знову може не виявитися, особливо для тих, хто в’їхав нелегально.

Багато мігрантів з Центральної та Східної Європи повернулися на батьківщину з Великобританії та Ірландії, але це тому, що, по-перше, деякі країни, наприклад Польща, постраждали від кризи відносно мало, і по-друге, як громадяни країн Євросоюзу, вони завжди зможуть поїхати працювати за кордон знову.

Деякі країни з настанням кризи створили спеціальні програми, що стимулюють мігрантів до повернення: стали пропонувати їм разові виплати і оплачувати квитки в один кінець. Такі програми з’явилися в Японії, в Іспанії, в Чехії.
Внутрішні міграційні потоки, так само змінилися під час кризи і самим разючим прикладом у цьому зв’язку є Китай. Більше 140 млн китайців з сільських районів – ця цифра порівнянна з усім населенням Росії – поїхали в індустріальні міста на узбережжі. Масштаб цього явища можна відчути напередодні нового року за китайським календарем, коли мільйони людей за традицією відвідують рідні місця. І цього року в Китаї вся ця маса людей виїхала з міст. Але повернулося вже помітно менше працівників.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Трудова міграція