Trinity – ЮРІЙ КАМАЄВ
Trinity
Інет лише здається хаосом, нагромадженням айпішок, доменних імен, форумів, чатів, ефтіпі-серверів, веб-ресурсів. У всьому є система. Вона мусить бути. Хаос має властивість до самоорганізації. Контора дещо запізнилася і лише нещодавно взялася наводити там лад. У всьому винні старі пердуни, що визнавали лише старі методи роботи – топтунів, стукачів, ліквідаторів. Та наш мудрий Президент вчасно змінив керівництво контори. Ще трохи – і ми програли б боротьбу за мережу. Бо ж бардак, або ж хаос починається в головах. Моя робота – мурувати стіну. Ні, не матеріальну. Такі не довговічні, їх потім руйнують і камінці із них продають як сувеніри. Я ж мурую стіну у свідомості, перегороджую цим муром людям мізки. А далі вони народять дітей і вже самі їм змурують стіну у свідомості та ще й з любов’ю.
Я працюю в Конторі у відділі протидії інформаційним диверсіям. Моя спеціалізація – інтернет-форуми. Звати мене Ярема, Lvovjanin, Сармат, Юнона, Kim, Pravoslavnyi, Zaporozhets, Russ, Lusiya, Petropavlovsk, Sarmat, Даша. Я люблю свою роботу – я завжди різний. Можу бути чоловіком, а можу і жінкою. Я мешкаю в Івано-Франківську і в Лондоні, в Ярославлі і в Нью-Йорку. Я живу в Мережі – різноманітне і цікаве життя, наповнене сенсом і спілкуванням. А що дома? Маленька однокімнатка з обшарпаними шпалерами, протерте мяке крісло, пачка позавчорашніх сосисок в холодильнику і телевізор. А що по ньому можуть сказати нового для мене? Я знаю те, що вони говоритимуть завтра, знаю що скажуть їхні опоненти і знаю що їм відповісти. Це все є на тому папірці, що роздають нам на ранковій планьорці. Новини не стаються – їх створюють. Справа в лише в тім хто – ми чи вони.
Ось, мало не пропустив потрібний пост.
Irina > Ми сповзаємо до тоталітарної системи. Фашизм – це реальність. Невже ніхто не помічає?
Швидко відповідаю:
Sarmat> Дамочка, тєбє би мужика надо, что би ти із своїх куріних мозгов мислі нє ізвлєкала і на форуми гдє умниє люді тусуются нє совалась.
Юнона> Я в Лондонє жіву. Здєсь всьо тоже. Спецслужби всє конроліруют. Так і должно бить.
Kim> Ето всьо амерікоси контролируют і мозги тєбє засралі. У нас нормальноє государство. Нужєн порядок.
Вона щезла. Я уявив її на хвилю. Дамочка років тридцяти, в окулярах. Таку обложиш матюками і вона заплаче. Закопилила губу від образи і закрила експлорер. Тут вона більше не зявиться. Інтегенція, культура… Здається ще Дзержинський казав – “коли чую слово культура, рука сама тягнеться до маузера”. Ги-ги, знаю, звісно – Гебельс. Але Залізний Фелікс під цими словами теж із задоволенням підписався б.
Інший монітор:
Trinity> Людожерський терористичний режим. Мо’ вже не треба офіціоз тут проганяти? Сармат, випєй йаду.
Тінейджерка, мабуть жує жуйку доки це пише. Розумна – не використовує відіменний нік, швидше за все ходить через анонімні проксі. Що ж, цікаво…
– Відділ ідентифікації, провірте нік Trinity.
Якесь шарудіння і заспаний голос відповідає:
– Не прослідковується, якийсь анонімний проксі із Зімбабве, хвіст виводить на Австралію, там теж анонімний проксі. Це все…
Усміхаюся до себе. Що ж, падонковскій ми вчили на курсах і навіть здавали екзамен.
Sarmat> В бабруйск жывотноє.
Pravoslavnyi> Ето всьо жиди жиди воду мутят. Всьо тіше становіться чистий звон колоколов канонічєского православія. Когда в странє бардак – оні богатєют.
Lusiya> Trinity, думаєш тут всьо красиво? Любой поліцейській посрєді уліци может остановіть тєбя і проваріть документи. А еслі нєт Нью-Йоркской регістраціі – забєрьот в участок. У ніх всьо тоже что і в Росії.
Trinity> Sarmat – Pravoslavnyi – Lusiya, таварісч майор – пацталом, ржунімагу. Пеши Исчо про Нью-Йорк. :)))))))))))
Я мимоволі усміхнуся до монітора. Вредне дівчисько. Мабуть жує свою жуйку і теж усміхається до свого монітора. Цікаво, напевно ці флюїди якось передаються через комп’ютерні чіпи, кабеля, хаби, оптоволокно, супутники. Дивно, але часом відчуваєш якусь симпатію до людини, навіть не знаючи хто вона, скільки років, як виглядає. Trinity – комп’ютерна бунтарка що повстала разом із жменькою таких же божевільних проти всесильної Матриці.
А я хто у цій грі? Один з агентів Смітів, незчислених і всюдисущих, гвинтик системи, одна із складових Матриці?
Мабуть ні, я не схожий на елегантного і незнищеного Сміта. Окуляри ношу, щоправда не чорні, а звичайні, -5 діоптрій, маю черевце і ходжу у помятому костюмі і краватці із плямою. Але мабуть я теж незнищений. Якщо потраплю під авто чи раптом зупиниться серденько (а воно вже вряди-годи дає за себе знати) – Sarmat, Юнона, Kim, Pravoslavnyi, Zaporozhets, Russ, Lusiya, Petropavlovsk, Sarmat, Даша залишаться жити. Прийде хтось схожий на мене – в м’ятому костюмі, можливо в окулярах. Я не агент Сміт, я безсмертний і неспалимий капітан Іванов, я частина новітньої Матриці, створеної Конторою.
Телефонний дзвінок перервав роздуми.
– Іванов, притримай Трініті, нам потрібно її вирахувати. Вона небезпечна.
Та Trinity вже вийшла з форуму. Вже прийшла наступна зміна і я швидко передав справи.
Була восьма ранку, люди поспішали на роботу. Небезпечна? Це означає, що її шукатимуть ліквідатори. Вони вбють це вредне дівчисько. Не з пістолета з глушником, це лише у фільмах. Скинуть під поїзд, викинуть з вікна, організують пожежу. Ліквідатори винахідливі. Навіщо все це мені? Яке мені діло до людини під ніком Trinity?
Шефи з контори помилилися, помилилися небезпечно. Старенький кумедний парадокс – якщо цирульник голить лише тих, хто не голиться сам – тоді хто голить цирульника? Не можна мурувати стіну у чужих мізках, якщо вона є у твоїй голові. Контора тримається на циніках.
У Інтернет-кафе сиділо кілька школярів, що вирішили прогуляти заняття і мочило з великих шотганів якихось потворних монстрів. Щоб не реєструватися в журналі, не розкриваючи показав червоне посвідчення із тисненим логотипом Контори.
Я швидко створив поштову скриньку на безкоштовному сервісі і залишив коротке повідомлення.
> Trinity, ти в небезпеці. Напиши мені на мейл tovatistch-major@zzz. com. Потрібно терміново зустрітися.
Дома дістав із тайника чистий бланк паспорта – колись була нагода, лишив собі про всяк випадок. Ледве знайшов пістолет поміж постільної білизни. Зрештою, проти ліквідаторів у мене жодних шансів, але коли він у кишені – відчуваєш себе крутим.
“Любий, це у тебе пістолет, чи ти просто радий мене бачити?”
Ні, вона цього фільма, мабуть, не бачила. А шкода…
***
Мила коротко підстрижена дівчинка-студентка чекала на нього за столиком у літньому кафе. Спочатку вона зубоскалила, та потім принишкла – дійсно злякалася. Він простяг їх паспорта та трохи грошей. Вона написала на серветці пароль.
– Тікай з країни. Їдь електричками, зміни одну, дві. Потім поїзд. Можеш автостопом. Ні в якому разі не літаки. Щасти тобі, Trinity.
Вона поцілувала його в лисіюче чоло.
***
Він прийшов додому і відкрив ноутбука. Пістолет поклав поруч.
Trinity> Прєвєд кросавчєгі чекісти
Контора миттєво відповіла.
Sarmat> опять ета дурочка будєт нас лєчіть про фашизм,:(
Він знав що відповість хамуватий Sarmat, релігійний Kim, манірна Юнона та інші боти. Вперше за довгий час йому було дійсно весело. Він ніби бачив як морщить чоло, щоб відповісти щось осмислене його змінник.
Ліквідатори з’явилися за дві години – він їх чекав. Два постріли гримнули майже одночасно, кров захляпала останній відправлений пост на екрані:
Trinity> А я все одно жива,:)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)