Три співанки – МАР’ЯНА САВКА

***

Йшли за мною три жінки.

І чорняві всі троє.

Лем я білий, як голуб.

Лем я сивий, як сніг.

Кожна несла за мною

Дитинча в сповиткові.

Лем я дав собі раду.

Лем лишив їх усіх.

Йшли за мною три смутки.

Три підгірські трембіти.

Лем я взяв собі скрипку.

Лем направив струну.

Розридалися гори,

Же ми’ довго тужити.

Лем я дав собі раду.

Лем замовив труну.

Йшли за мною три вітри.

Усі троє холодні.

Лем я взяв їх за дружок,

Лем повів їх у дім.

Рознесли ми’ хатину

По стеблині-колоді.

Лем я дав собі раду.

Лем пустив все на дим.

***

Забуваєш міста. Забуваєш обличчя і звуки.

В переходах підземних лишаєш осінню хандру.

Нім зачати слова – зачинаєш мелодію муки.

Нім пробачити осінь – прощаєш образу стару.

Наче щось в цім звучанні нагадує вітер у брамі.

Він щоранку з душі вимітає ілюзій сміття.

На слизьких тротуарах – схиблені старці у рам’ї,

Що страждають на щастя і трохи на серцебиття.

Поміж колій трамвайних – дихання мокрого листя.

Віриш в кожне пришестя холодних сезонних дощів.

Залишаючи місто, втрачаєш мелодію чисту,

Що сідає на брук по цератових дзвонах плащів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Три співанки – МАР’ЯНА САВКА