ТРИ МІХИ ХИТРОЩІВ – ІВАН ФРАНКО – Українська література – Література для дітей
Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й зустрічає їжака.
– Добрий день, Їжаче-небораче! – крикнула Лисичка.
– Здорова була, Лисичко-сестричко! – відповів їжак.
– Знаєш що, Їжаче, ходім зі мною!
– А куди ж ти зібралася?
– Та йду отуди до саду їсти винограду.
– А не кислий він, Лисичко?
– Та де там кислий! Розповідала Сорока-білобока, що чула від Куниці, молодої дівиці, що та бачила, як господар куштував і хвалив, Що солодкий, пора збирати. Ходімо наїмося, ще й дітям по грону принесемо.
– Ні, Лисичко, – каже Їжак, – не піду з тобою, боюся. Той господар хитрий, силець понаставляв, ще зловлюся.
– Не бійся, Їжаче-небораче! – сміючись каже Лисичка. – У мене є три міхи хитрощів, то вже я не я буду, коли тебе з сильця не визволю.
– Ну, коли так, то нехай буде й так!
Пішли удвох, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно та й зловилася в сильце. Смикнула раз, смикнула другий раз – куди тобі! Не пускає сильце, держить за ногу.
– Ой, Їжаку-братику, – кричить Лисичка, – рятуй!
– Як же я тебе, Лисичко, порятую? – мовив їжак. – Добувай свої три міхи хитрощів і рятуй себе сама.
– Та де там мої міхи! – лементує Лисичка, а сама аж тремтить зі страху. – Бачиш, скакала через річку, і всі три міхи урвалися і впали у воду. Їжаку-братику, подумай ти, може, у тебе якась хитрість знайдеться?
– У мене є одна, – відповів їжак, – та не знаю, чи буде тобі до смаку. Лягай на тім місці, де зловилася, і лежи… Господар побачить тебе і подумає, що ти вже загинула, та й викине за пліт.
Послухала Лисиця Їжачкової ради, притаїлася, лежить, немов давно загинула. Прийшов господар, побачив її та аж носа затулив.
– От шкода! – промовив він. – Не був кілька день коло сильця, а тут, бач, яка гарна лисиця зловилася та вже й гнити почала. Що тепер з неї за пожиток? Викинути за пліт, та й кінець.
І він відчепив Лисицю з сильця, взяв обережно за хвіст та й шпурнув за пліт у кропиву. А Лисиці тільки того й треба було. Як дасть ногам ходу, як чкурне, лиш у бур’янах зашелестіло.
Минуло два дні, чотири дні, біжить знов Лисичка польовою дорогою і зустрічає Їжака.
– Добрий день, Їжаче-небораче!
– Здорова була, Лисичко-сестричко, – відповідає їжак.
– Ходім зі мною до саду їсти винограду.
– А не страшно, Лисичко, після позавчорашнього?
– Е, що там! У мене є три міхи хитрощів, якось виплутаюся.
Пішли удвох, влізли до саду,, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Їжак-неборак якось недодивився та й спіймався в сильце.
– Ой Лисичко-сестричко! – закричав бідолаха. – Спіймало мене сильце і не пускає. Ану добувай свої три міхи хитрощів і визволяй мене із зашморга.
– Ой небоже, – мовила Лисичка, – пропали мої хитрощі всі до одної. Скакала через річку, і всі три міхи вирвалися і булькнули у воду.
– Га, то вже, видно, така моя доля, що тут мені вмирати. Прощавай, Лисичко-сестричко! Пробач мені за все, чим я тебе обидив та образив!
– Прощаю тобі, Їжаче, – мовила Лисичка, витираючи сльози з очей, – прощаю тобі од всього серця.
– А йди, Лисичко-сестричко, обіймемося ще раз на прощання!
Лисиця обняла Їжака, хоч і як їй було не до смаку.
Та що, неборак на смерть лагодиться, то як же йому не вволити останню волю?
– Поцілуй мене, Лисичко-сестричко, – просив Їжак. – Адже ми вік звікували, як брат з. сестрою.
Нахилилася Лисичка до Їжака, щоб його поцілувати, та ледве доторкнулася своїм язиком до його зубів, а їжак тільки клац! Ухопив її зубами за язик та й держить. Що вже Лисиця крутилася, вертілася, що вже скавучала й плакала, їжак держав зубами за язик, поки не прийшов господар. Побачивши, що їжак спіймався в сильцеві держить Лисицю за язик, він розсміявся, впіймав Лисицю, а їжака відпустив на волю.