Три головні проблеми економіки
Проблема вибору, про яку ми вже говорили, вирішується не тільки за допомогою мінімізації альтернативних витрат і кривої виробничих можливостей. Кожне суспільство стоїть перед проблемою вибору при вирішенні трьох головних питань:
1. Що виробляти? Суспільство не може провести всі бажані товари та послуги в необмеженій кількості. Потрібно вирішувати проблему розподілу обмежених ресурсів між необхідними товарами. Збільшення виробництва будь-якого товару можливо при скороченні іншого.
2. Як виробляти необхідні продукти? Один і той самий продукт може бути зроблений за допомогою різної комбінації ресурсів. Нові технології є сберегающими по відношенню до праці, сировини, енергії і т. д. Суспільство стоїть перед вибором не тільки технології, але і найбільш оптимальних організаційно-правових форм виробництва.
3. Для кого виробляється продукт? Проблема розподілу суспільного продукту є однією з найбільш вирішальних. Від способу вирішення цієї проблеми залежить економічна динамічність системи, соціальна стабільність.
Різні економічні системи по-різному вирішують ці проблеми. Спосіб вирішення є критерієм для виділення чотирьох типів економічних систем:
1) традиційна економічна система;
2) соціалістична (командно-адміністративна) економічна система;
3) ринкова економічна система (чистий капіталізм);
4) змішана економічна система.
Традиційна економічна система характеризується тим, що економічна поведінка людей і вирішення всіх питань товариства здійснюється на основі первинних інстинктів виживання, звичаїв, традицій. Прикладами такої економічної системи можуть служити суспільства людей в первіснообщинний період, а в сучасних умовах – племена амазонських індіанців, австралійських аборигенів, африканські племена.
Що виробляти, як, яка роль індивіда у виробництві – все це визначається освяченими часом звичаями, які передаються з покоління в покоління. Для традиційного суспільства характерний дуже повільний економічний прогрес, просте і звужене відтворення. Окремий індивід жорстко підпорядкований общині, і це стосується не тільки виробничих проблем, а й сімейних, особистих. Розподіл створеного продукту пов’язане з існуючим статево поділом праці.
В даний час в країнах, що розвиваються можна зустріти елементи традиційної економіки. Введення в їхнє життя та технiчних новацій вступає в суперечність з існуючими традиціями і загрожує стабільності суспільства. Наприклад, у мусульманських країнах залученню жінок до суспільне виробництво суперечить традиційний розподіл обов’язків у родині і становище жінки в суспільстві.
Соціалістична економічна система характеризується тим, що питання виробництва, розподілу ресурсів і доходів вирішуються державою. Ця економічна система була в Росії та інших країнах соціалістичного табору.
Для державної централізованої системи характерна жорстка вертикальна ієрархія управління, завдяки якій забезпечується концентрація економічних ресурсів на головному завданні, висунутою державою, наприклад, проведення індустріалізації, будівництво міст, створення космічних об’єктів і т. д. Вертикальна ієрархія призводить до відсутності горизонтальних зв’язків і втрати ефективності на низовому рівні. Державний апарат зміщує рівновагу в суспільстві на користь створення централізованого, політично й економічно потужної держави незалежно від реальної корисності для населення. Атрибутом централізованої економіки є велика армія і високі витрати на її утримання. Політична організація суспільства тяжіє до диктатури і тоталітаризму.
Ринкова економічна система заснована на приватній власності і вирішенні економічних проблем, виходячи з особистих, приватних інтересів кожного \ яшеешшешяшш ^ шшшшше0 індивідуального виробника. Індивідуальні рішення координуються в умовах ринкової конкуренції. У результаті економічна влада широко розсіяна. Ринкова система сприяє ефективному використанню ресурсів та швидкому економічному зростанню, але створює диференціацію суспільства за доходами.
Змішана економічна система почала формуватися на початку XX століття. Для неї характерно те, що ринок доповнюється державним регулюванням. Ринок не в змозі вирішувати ряд проблем, пов’язаних зі створенням суспільних благ, соціальними питаннями, економічною стабільністю, розвитком технічного прогресу, екологічною рівновагою. Вирішення економічних питань на рівні приватних виробників здійснюється через ринок. Питання суспільного характеру вирішуються державою. Існують різні національні моделі змішаної економіки, які відрізняються ступенем державного регулювання.
Результаті конкуренції на ринках складається розподіл праці між виробниками, тобто їх спеціалізація на виробництві: 1) певного набору готових товарів і послуг; 2) компонентів і деталей для зборки готових виробів (наприклад, автомобілів); 3) на різних стадіях технологічного ланцюжка (наприклад, залізна руда – чавун – сталь – труби).
Поділ праці призводить до розвитку обміну, тому що його учасники отримують вигоди від спеціалізації. У результаті обміну, по-перше, розширюється асортимент товарів і послуг, а по-друге, їх можна отримати більш дешево. Обмін вигідний не тільки всередині країни, а й між національними економіками.
Поділ праці складається і всередині фірм, які отримують вигоди від спеціалізації працівників на певній діяльності, оскільки це зменшує витрати часу на виробництво товару або послуги, підвищує професійний рівень працівників.
Вибір товарів і послуг, видів діяльності для спеціалізації залежить від наявності переваг, які дозволять провести їх з меншими витратами (витратами) в порівнянні з іншими виробниками. Розрізняють абсолютні і порівняльні переваги у витратах виробництва.
Розберемо дане положення на конкретному прикладі. Талановитий молодий чоловік відкрив свою фірму зі створення комп’ютерних програм. Його програми стали користуватися великим попитом. Потім молодий чоловік взяв на роботу помічницю, яка стала виконувати організаційну роботу – вести ділову переписку, відповідати по телефону клієнтам, розміщувати рекламні оголошення і т. д. Молода людина і сам би міг це робити ще краще і швидше помічниці, тобто він має абсолютні переваги у виконанні всіх видів робіт в порівнянні з нею: і в програмуванні, і в організаційної роботи. Однак йому вигідніше передати менш кваліфіковані функції помічниці, бо за той час, який він буде робити її менш складну роботу, він міг би написати програму і отримати хороші гроші. Йому вигідніше мати помічницю, так як її праця оплачується за нижчими розцінками. Отже, вона має порівняльними перевагами у виконанні організаційної роботи.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)