Травлення в шлунку і дванадцятипалій кишці
Шлунок. Сформувався в ротовій порожнині харчової клубок через глотку потрапляє в стравохід. Устя стравоходу забезпечено сфінктером – кільцевими м’язами, які перешкоджають зворотному руху їжі з шлунку в стравохід. У шлунок їжа потрапляє подрібненої і просоченої слиною. З зовнішньої поверхні харчової клубок піддається дії шлункового соку, а всередині його ще протягом деякого часу продовжують працювати ферменти слини. Поступово харчова грудка розпадається і перетворюється в кашку.
Шлунок – найширша частина травного каналу (рис. 95). Він розташовується під діафрагмою в лівій частині живота. Форма і розміри шлунка змінюються залежно від обсягу прийнятої їжі. Шлунок дорослої людини може вмістити до 3 л їжі.
У слизовій оболонці шлунка знаходиться безліч залоз (рис. 96). Одні з них виділяють слиз, який захищає стінки шлунка від дії на них шлункового соку і подразнюючих речовин їжі, інші виділяють соляну кислоту. Так звані головні залізисті клітини секретують в порожнину шлунка травні ферменти. Основний з них пепсин – фермент, який розщеплює білки. Соляна кислота не тільки створює необхідне середовище для роботи ферменту, а й знищує багато шкідливі мікроорганізми, які проникли з їжею.
Середній шар стінки шлунка складається з гладких м’язів. Їх скорочення сприяє кращому перемішуванню їжі і просякання її шлунковим соком. Поступово м’язи проштовхують харчову кашку до дванадцятипалої кишки. На кордоні між шлунком і дванадцятипалої кишки знаходиться кільцева м’яз – сфінктер. Періодично він відкривається і порціями пропускає напівпереварену їжу в дванадцятипалу кишку.
Якщо людина з’їла недоброякісну їжу, виникає блювотний рефлекс і вміст шлунка викидається назовні. Блювота може бути викликана також роздратуванням кореня язика, де поряд з рецепторами глотательного рефлексу, а також чутливими рецепторами до гіркого знаходяться і рецептори блювотного рефлексу. Роздратування кореня язика застосовують для викликання штучної блювоти, коли виникає необхідність видалити зі шлунка недоброякісну їжу.
Дванадцятипала кишка – початкова частина тонкої кишки. Тонкий кишечник людини – це довга звивиста трубка, що складається з трьох відділів: дванадцятипала кишка, худа кишка, клубова кишка. У стінці тонкого кишечника є два шари гладких м’язів: зовнішній – поздовжній і внутрішній – кільцевої. Вся тонка кишка має довжину 5-6 м, дванадцятипала кишка – 27-30 см, що приблизно відповідає ширині складених разом дванадцяти пальців (рис. 97).
Якщо в шлунку на харчову грудку діяв шлунковий сік, то в тонкому кишечнику – кишковий сік. Кишковий сік – це продукт спільної діяльності підшлункової залози, печінки і залоз, розташованих у стінках тонкого кишечника. Він має лужну реакцію (рН ≈ 8,2) і містить слиз, жовч і травні ферменти, що розщеплюють всі групи органічних речовин.
Сік підшлункової залози і жовч з печінки надходять у дванадцятипалу кишку за загальним протоку. Травний сік підшлункової залози містить ферменти, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи. Жовч – це зеленувато-жовта рідина гіркого смаку. Під її впливом жири розпадаються на дрібні крапельки, так що загальна їхня поверхня збільшується. У такому вигляді вони стають більш доступні і для дії ферментів. Жовч стимулює секреторну діяльність підшлункової залози. Нейтралізуючи кисле середовище харчової грудки, що надійшов з шлунку, жовч активізує деякі ферменти підшлункової залози, зокрема трипсин – фермент, який розщеплює білки до амінокислот.
Травні ферменти. Ферменти – це біологічні каталізатори, що представляють собою білки складної будови. Травні ферменти найбільш активні при температурі 37-39 ° С. Речовина, на яке діє фермент, називають субстратом. Кожен фермент має специфічністю, тобто діє на строго певний субстрат. При цьому кожен фермент працює тільки за певних умов: ферменти слини – в слабощелочной середовищі; ферменти шлунка – в кислому середовищі; ферменти підшлункової залози – в слабощелочной середовищі. При кип’ятінні ферменти, як і інші білки, руйнуються і втрачають активність.
Мікроорганізми кишечника. У кишечнику знаходяться корисні для організму бактерії – кишкові палички, а також незначна кількість шкідливих мікроорганізмів, що викликають гниття білка і бродіння вуглеводів.
При нормальній активності травних ферментів кишкова паличка активно розмножується і стримує розмноження шкідливих мікроорганізмів. Вона корисна ще й тим, що виділяє ферменти, які сприяють травленню, а також синтезує деякі вітаміни. Але при погіршенні умов життєдіяльності кишкової палички, яке відбувається при неправильному харчуванні або необгрунтованому застосуванні антибіотиків, розмноження її призупиняється. Це покращує умови життя для гнильної або бродильної мікрофлори. Виникає захворювання – дисбактеріоз.
При дисбактеріозі відбувається посилене утворення кишкових газів, порушується всмоктування води в товстій кишці, знижується ефективність травлення. Самопочуття людини погіршується також внаслідок отруєння організму продуктами життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)