Транспортна система США
Транспортна система США (разом з транспортною системою Канади) утворює особливий північноамериканський тип. На її формування зробили вплив просторість території та особливості ЕГП країни; великий обсяг продукції, що випускається, високий рівень товарності господарства; нерівномірне розміщення виробництва і населення; висока транспортна рухливість населення; активність процесів міжрайонного та міжнародного поділу праці.
За всіма основними кількісними показниками, що характеризує розміри транспортної системи, США не мають рівних собі у всьому світі. Справді, ця країна займає, можна сказати, позаконкурентних перше місце по протяжності залізних, автомобільних доріг і трубопроводів, по вантажообігу залізничного, з вантажообігу та пасажиро-обороту автомобільного та повітряного транспорту, за розмірами автомобільного парку, по числу і пропускної спроможності аеропортів. Якщо ж врахувати морські судна, що плавають під “дешевими” прапорами, а це 3/4 усього морського флоту США, то за його тоннажу США разом з Японією також виявляться в числі світових лідерів. Можна додати, що мережа шляхів сполучення США становить близько 1/3 світової.
Інші характерні риси транспортної системи США – величезна потужність вантажо-і пасажиропотоків, велика дальність перевезень, колосальний розвиток міжміських, але також і міжнародних сполучень, високий рівень технічної оснащеності, значна надмірність транспортних потужностей. Правда, за питомими показниками (на 1000 км2 території або 1000 осіб) США зазвичай не виділяються. Але для країни-гіганта це цілком зрозуміло.
Важливо підкреслити також, що, хоча транспорт розвивається насамперед під впливом виробництва, він, в свою чергу, сам робить великий вплив на його розміщення, спеціалізацію і кооперування. З розвитком автомобільного транспорту безпосередньо пов’язані процеси субурбанізації, дуже висока транспортна рухливість населення. Крім того, на частку транспорту припадає близько 1/4 загального споживання енергії в країні і більше 1/2 всього споживання рідкого палива.
Структура транспорту США має свої особливості. Так, у вантажообігу жоден з його видів різко не перемагає: 32% припадають на залізничний, 24,5 – на автомобільний, 18 – на морський, 14 – на трубопровідний, 11 – на внутрішній водний і 0,5% – на повітряний транспорт. Зате в пасажиро-обороті положення зовсім інше: 82% його забезпечує автомобільний транспорт, 17,5 – повітряний і всього 0,5% – залізничний транспорт.
Вище вже говорилося про абсолютно особливої??ролі автомобільного транспорту в США, де автомобіль використовується в 98% всіх міських перевезень, 85% всіх міжміських переїздів та 84% всіх виїздів на роботу і назад.
Але автомобілізація – це не тільки автопарк, а й автомобільні дороги, загальна довжина яких в країні вже перевищила 6,5 млн км, склавши більше 1/5 світової. Значна частина з них відноситься до доріг з удосконаленим покриттям. Будівництво автострад в США почалося давно, але особливо просунулося починаючи з середини 1950-х рр.., Коли президент Дуайт Ейзенхауер став здійснювати програму спорудження мережі національних автострад. Американська автострада на основному своєму протязі – це дві смуги руху в кожному напрямку плюс запасна і ще одна запасна дорога. Найчастіше смуги зустрічного руху ізольовані, а то і взагалі віддалені один від одного. Більшість автошляхів знаходиться в віданні влади окремих штатів, на багатьох з них стягується плата за проїзд. Додамо також, що приблизно 13 тис. населених пунктів США із загальним населенням 85 млн чоловік повністю залежать від автотранспорту, тобто не мають ніяких інших шляхів сполучення. Не дивно, що на основних міжміських автошляхах напруженість автомобільного потоку звичайно становить багато тисяч машин на добу.
Для більшої наочності наведемо таку шляхову “замальовку”. “Коли мчиш на машині по широкій магістралі від Нью-Йорка, не бачиш нічого і нікого – тільки інші шосе, що відходять від нього, і автомобілі, та якісь кущики на узбіччі. Важко повірити, що їдеш в межах знаменитого мегалополіса Босваш. Траса прокладена так, що з неї важко помітити поселення, сільськогосподарські угіддя, десь під віадуками проходять залізниці. І зовсім немає людей, крім тих, хто біля в’їзду на міст або на платну дорогу з написом Toll збирає гроші. Якби інопланетяни вперше побачили Землю в цих місцях, вони вирішили б, що жителі Землі – автомобілі, а сидять в них люди – щось на зразок паразитів в їх нутрощах “. [91] Як тут не згадати метафоричне вислів англійського письменника Джона Прістлі про те, що “в Америці автомобілі стають людьми…”.
Залізничний транспорт зіграв величезну роль в історичному розвитку США. Будівництво залізниць, особливо трансконтинентальних магістралей, зробило дуже великий вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни. Ще в 1930-х рр.. від океану до океану через всю країну добиралися переважно поїздами; особливо знаменитий був експрес “Двадцяте століття”, що курсував між Нью-Йорком і Лос-Анджелесом. Але потім роль залізниць через конкуренцію автотранспорту стала швидко знижуватися, а загальна протяжність залізничної мережі скорочуватися. У 1913 р. вона становила 413 тис. км, в 1950 р. – 360 тис., а в 2005 р. – 230 тис. км.
Скорочення залізничної мережі відбувається насамперед за рахунок ліквідації паралельних ліній, побудованих в періоди буму залізничного будівництва. Відмінна риса залізниць США – низький рівень електрифікації (всього 1%) і різке переважання тяги тепловоза. Це пояснюється в першу чергу політикою нафтових монополій, зацікавлених у залізничному транспорті як в одному із споживачів нафтопродуктів. Останнім часом деякий “ренесанс” цього виду транспорту у вантажних перевезеннях пов’язаний вже не стільки з традиційними масовими вантажами, скільки зі збільшенням контейнерних перевезень. Крім того, розробляються проекти будівництва першого в країні високошвидкісних залізничних магістралей.
Внутрішній водний транспорт грав чи не головну роль на перших етапах колонізації США. Цьому сприяли велика кількість річок і озер і можливості цілорічної навігації. Нині загальна довжина внутрішніх водних шляхів США становить 41 тис. км. Перевезення по річкових шляхах здійснюються переважно за допомогою несамохідних барж, які утворюють склади по 20-30 барж, що пересуваються буксирами-штовхачами. Останнім часом все ширше використовуються також баржі-ліхтери, що виконують роль плавучих контейнеровозів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)